Геохімічні особливості Філізчайського пірит-поліметалічного поля (Великий Кавказ)

Саттар-Заде, Н., Імамвердієв, Н. (2026). Geochemical peculiarities of the Filizchay pyrite-polymetallic field (Greater Caucasus). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 1(112), 76–88. https://doi.org/10.17721/1728-2713.112.09

Вступ. Структурне положення родовища Філізчай визначається його прив'язаністю до області стику північного схилу Карабчайської кесоноподібної антикліналі з Кехнамеданським насуванням, ускладненим Белаканчайським локальним поперечним інверсійним підняттям. Основними елементами структури родовища є: ядро Карабчайської антикліналі, її північний схил та частина Кехнамеданської зони зсуву, які перекриваються зазначеним поперечним підняттям. Особливості цих основних елементів визначають основні риси структури родовища Філізчай.
Методи. Використано понад 2000 аналізів з розвідувальних свердловин. Для окремих елементів побудовано 3D-геохімічні моделі на основі програми Leapfrog GEO. Аналітичну роботу проведено методом рентгенофлуоресценції в лабораторіях Геологічної служби Міністерства екології та природних ресурсів Азербайджану.
Результати. Роботу присвячено розподілу основних рудотвірних компонентів у Філізчайському родовищі південного схилу Великого Кавказу. 3D-модель мінеральних елементів Філізчайського родовища було створено з використанням програми "Leapfrog GEO". Аналіз карти чітко показує, що східний фланг глибшої, неглибоко занурюваної частини родовища характеризується найбільшою потужністю, де цей параметр майже повсюдно вищий за середнє значення по родовищу. Виявлено, що розподіли цинку та свинцю практично повторюються. Західна половина тіла різко відрізняється від східної стабільно високим (більше за середнє значення) вмістом. Переважна більшість мінімумів концентрацій цинку та майже всі мінімуми концентрацій свинцю розташовані у східній половині, яка загалом характеризується вмістом, нижчим за середній. Згідно з розподілом концентрацій міді, родовище дуже чітко поділяється на дві частини: південно-східну, яка є потужнішою та багатшою, та північно-західну, яка є відносно меншою та має вміст, нижчий за середній за родовищем. Порівняння карт ізовмісту срібла та свинцю вказує на тісний зв'язок обох елементів, про що свідчить дуже схожий характер їх просторового розподілу в межах родовища. Так само, як і для свинцю, в ньому можна загалом виділити дві половини, які загалом відрізняються одна від одної інтенсивністю срібного зруденіння – північно-західну, яка є багатшою, та південно-східну, яка є відносно біднішою. Межа між цими частинами в основному повторює межу, визначену для свинцю не лише за просторовим положенням, але й за основними деталями контуру. Усі максимуми срібного зруденіння розташовані в північно-західній половині родовища, більшість з яких – на верхніх горизонтах. За ступенем інтенсивності прояву цинкового, свинцевого та срібного зруденіння в родовищі можна виділити дві частини: західну, багатшу, де зосереджені майже всі максимуми, та східну, біднішу, на яку припадає більшість мінімумів. Межа між ними проходить приблизно в середній частині тіла від верхнього до нижнього горизонтів; вона майже збігається з напрямком його падіння та вирізняється складними контурами. Часта повторюваність ізоліній вмісту цинку та свинцю, близьке просторове розташування центрів їхніх максимумів свідчать про тісну позитивну кореляцію між ними.
Висновки. Філізчайське родовище розвивалося протягом тривалого періоду, починаючи з періоду седиментації і до формування руд мідно-піротинової стадії. Нижня вікова межа зруденіння визначається заляганням верхньоплінсбахських гідротермально-осадових руд. Верхня вікова межа визначається наявністю гальки гідротермально змінених порід та їх сульфідних руд у конгломератах, що підстилають нижні верхньоюрські відкладення.