Прагматичні зсуви в усному синхронному перекладі

Skrylnyk, S. (2025). Pragmatic Shifts in Simultaneous Interpreting. Problems of Semantics, Pragmatics and Cognitive Linguistics, (48), 253-264. http://doi.org/10.17721/2663-6530.2024.48.20

У статті досліджуються прагматичні зсуви у синхронному перекладі (СП), розглянуті основні підтипи зсувів та досліджено адаптацію значення, тону, наміру та культурного контексту. Автор спирається на фундаментальні теорії перекладу, починаючи з теорії зсувів Кетфорда (структурні, одиничні, класові, внутрішньосистемні) та стратегій Вінея і Дарбельне, беручі за основу прагматичні рамки, теорію релевантності Гутта та культурні розбіжності Хауса. Згадуються роботи та теорії українських вчених, таких як Іван Франко, Микола Зеров, Григорій Кочур та Микола Лукаш, які у своїх працях відстоювали принцип адаптації західних творів для місцевої аудиторії. Сучасні перекладознавці (Лада Коломієць та Ірина Одрехівська) вивчають еволюцію ідеологічних та імплікативних аспектів у перекладі.
Автор проаналізував 20 годин записів з міжнародних самітів та сесій ЄС 2019-2024 років, анотованих за таксономією Бейкер та інтеракційним аналізом Ваденшьо. Прагматичні зсуви поділяються на експлікацію, аттенуацію (пом'якшення інтенсивності), модуляцію ілокутивної сили (зміна мовленнєвих актів, напр., питання на директиву) та культурну адаптацію (використання українських маркованих лексем, як "боротьба" чи "родина").