У полум’ї погрому: київська Єврейська лікарня у жовтні 1919 року

Ірчак, І. (2025). У полум’ї погрому: київська Єврейська лікарня у жовтні 1919 року. Етнічна історія народів Європи, (77), 117–124. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.11

Стаття присвячена дослідженню становища Єврейської лікарні у Києві під час погрому жовтня 1919 року. Уперше комплексно реконструйовано хронологію нападів на лікарню: від перших грабунків лікарняної каси, майна та квартир персоналу до нічного нальоту 6–7 жовтня, коли жертвами стали пацієнти хірургічного відділення. Подано характеристику умов, у яких функціонував заклад: брак медикаментів, харчів, палива, неможливість ховати померлих та критичне зростання смертності серед пацієнтів. Особливу увагу приділено поведінці медичного персоналу в умовах постійної небезпеки. Єврейські лікарі та фельдшери працювали на межі можливостей: частина залишалася на робочих місцях, намагаючись забезпечити лікування навіть мінімальними засобами, інші – залишали лікарню задля власного порятунку. Це дозволяє розглянути трагедію лікарні не лише як прояв зовнішнього насильства, а й як випробування моральних орієнтирів її працівників. Окремо проаналізовано реакцію неєврейських співробітників, серед яких зафіксовано різні моделі поведінки: від пасивного спостереження й байдужості до намагань активно захистити своїх колег та пацієнтів. Водночас підкреслено, що байдужість не тотожна підтримці чи схваленню антиєврейського насильства. Як свідчать джерела, багато хто утримувався від активного захисту євреїв через страх покарання або через усвідомлення можливої розправи, про що прямо попереджали самі грабіжники чи публікації в тогочасній пресі. Внаслідок нападів лікарня зазнала величезних матеріальних збитків, її робота була паралізована, а втеча пацієнтів сприяла поширенню епідемічних захворювань у місті. Погром у Київській Єврейській лікарні постав не лише як локальний епізод київського погрому, а й як символ абсолютної беззахисності єврейського населення та краху принципу медичної нейтральності. Він продемонстрував, що навіть простір, покликаний рятувати життя, не був убезпечений від воєнного терору й антисемітського насильства.