РЕЛІГІЙНА БЕЗПЕКА В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ТРАНСФОРМАЦІЇ ЦИФРОВОГО РЕЛІГІЙНОГО ПРОСТОРУ ПІД ВПЛИВОМ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ

LOMACHINSKYІ, B. (2026). RELIGIOUS SECURITY IN THE CONTEXT OF HYBRID WARFARE: TRANSFORMATIONS OF THE DIGITAL RELIGIOUS SPACE UNDER THE INFLUENCE OF RUSSIAN AGGRESSION. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 27(1), 43–49. https://doi.org/10.17721/sophia.2026.27.8

В с т у п. Присвячено особливостям забезпечення безпеки релігійного кіберпростору в умовах гібридної війни. Наголошено, що релігійна сфера в сучасних умовах стає одним із ключових об'єктів агресивного гібридного впливу, адже російська агресія супроводжується активним використанням релігійного чинника як інструменту дестабілізації, легітимації насильства та маніпулювання суспільною свідомістю, зокрема через цифрові платформи, соціальні мережі та онлайн-пропаганду. Наголошено, що в цифровому релігійному просторі, який об'єднує комунікаційні, інформаційні та символічні ресурси релігійних спільнот, відбувається переосмислення ролі віри, духовної ідентичності. Цей простір стає ареною як для міжконфесійного діалогу й просвітництва, так і для поширення дезінформації та релігійного радикалізму, спрямованих на підрив української державності. З огляду на це, питання релігійної безпеки набуває стратегічного значення як складник національної та гуманітарної безпеки.
М е т о д и. Використано системно-структурний, цивілізаційний, культурно-антропологічний підходи, порівняльно- аналітичний, герменевтичний методи наукового дослідження; серед емпіричних методів дослідження застосовано анкетування.
Р е з у л ь т а т и. Зазначено, що феномен релігійної безпеки має конкретну національну специфіку, оскільки він безпосередньо пов'язаний з історичним досвідом, культурно-цивілізаційними особливостями, державно-конфесійними відносинами та соціально-політичним контекстом кожної країни. Виявлено, що як компонент національної безпеки, релігійна безпека суттєво впливає на формування суспільної ідентичності, ціннісних орієнтацій та соціальної стабільності. Акцентовано, що вияви релігійної нетерпимості чи зовнішній вплив релігійних центрів становлять загрозу громадянській єдності, суверенітету та територіальній цілісності держави. Підкреслено, що український контекст релігійної безпеки відзначається унікальною ситуацією гібридної війни, у межах якої релігійний чинник активно використовується агресором як засіб впливу на свідомість громадян, підриву суспільної довіри та дестабілізації внутрішнього релігійного простору. Розкрито, що до основних механізмів релігійного впливу належать: використання церковної риторики для виправдання політичної агресії; публічні заяви та пропагандистська діяльність країни-агресора через засоби масової інформації та релігійно-проповідницькі ресурси.
В и с н о в к и. Аргументовано, що релігійна безпека визначається як стан суспільства, у якому забезпечено захист свободи совісті, дотримання релігійних прав, збереження духовних цінностей та стабільне функціонування релігійних інституцій. Вона сприяє рівноправності конфесій, інтеграції духовно-моральних орієнтирів у суспільне життя та зміцненню національної ідентичності. Обґрунтовано, що одним із головних викликів сьогодення є гібридні релігійні війни в цифровому середовищі, що поєднують ідеологічні та технологічні методи впливу через соцмережі, дезінформацію і кібератаки. Релігійна ідентичність у цьому контексті стає як об'єктом, так і інструментом маніпуляцій.
Доведено, що забезпечення релігійної безпеки потребує поєднання захисних і превентивних заходів, а також розвитку релігієзнавчої освіти, що формує толерантність, аналітичне мислення та релігійну інформаційну культуру. Важливою є взаємодія держави, громадськості та духовних лідерів, спрямована на зміцнення міжконфесійного миру, духовної безпеки й соціальної стійкості України.