Механізми впливу інститутів громадянського суспільства на антикорупційну політику України

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у теоретичному обґрунтуванні механізмів впливу інститутів громадянського суспільства (далі - ІГС) на процеси формування та реалізації антикорупційної політики України та розроблено практичні рекомендації органам державної влади (далі - ОДВ) та органам місцевого самоврядування (далі - ОМС) щодо їх застосування в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення нашої держави.
Систематизовано основні наукові підходи до визначення понять у контексті термінологічних систем «корупція-корумпованість», «політична корупція – антикорупційна політика», «громадянське суспільство - ІГС - громадськість - механізми впливу ІГС на антикорупційну політику» та розкрито їх взаємозв'язок та смислові особливості. Акцентовано увагу на тому, що антикорупційна політика – це сукупність засобів, спрямованих на запобігання корупції, виявлення та припинення корупційних дій, а також на відновлення порушених стандартів доброчесності та етичних норм у сферах громадського та державного життя; а механізм впливу ІГС на антикорупційну політику – це багаторівнева система комплексних засобів, контекстуальна конкретизація яких залежить від їх функціональної спрямованості, методів, принципів та інструментів впливу.
Розкрито особливості механізмів впливу ІГС як системи противаг корупції в сучасній Україні в контексті таких етапів: патріотично-номенклатурного як активізація громадських ініціатив (1991-1999 рр.); конфронтаційно-олігархічного як протистояння та протидія становленню системи олігархічної корупції (2000-2014 рр.); партнерсько-інституційного, коли ІГС стають активним суб'єктом антикорупційної політики (2015 р. - до сьогодні).
Зазначено, що в нормативно-правових актах (далі-НПА) України відстежується зміна ролі ІГС у формуванні та впровадженні антикорупційної політики – від об'єкта правозастосовних приписів до активного суб'єкта (контроль за діяльністю органів влади, громадськості та інших суб'єктів; участь у розробці та впровадженні антикорупційних стратегій, програм та законів; надання експертної оцінки, консультації та рекомендації щодо політичних рішень у сфері протидії корупції; спрямованість заходів на підвищення громадської освіченості щодо негативних наслідків корупції та стимулювання активної громадянської участі; мобілізація громадян для участі в громадських ініціативах та протидії корупції через петиції, протести та інші форми вираження громадянської позиції тощо). Однак у законодавстві відсутня цілісна концепція діяльності інститутів громадянського суспільства в процесі формування та впровадження антикорупційної політики.
Звернено увагу та те, що у НПА України враховується реалізація міжнародно-правових вимог щодо необхідності взаємодії ОДВ і ОMС та громадянського суспільства у сфері протидії корупції. Зазначено, що ефективна діяльність ІГС залежить від політичної волі як рішучості та здатності політичних лідерів до протидії корупції; від мотивації представників громадянського суспільства; пропаганди кращих практик участі громадськості у формуванні, виробленні та впровадженні антикорупційної політики.
Проведений аналіз міжнародного антикорупційного досвіду дозволяє зробити висновок, що ефективна антикорупційна політика реалізуються в державах, які систематично та послідовно впроваджують комплексні заходи, залучаючи до них ІГС. Виокремлено й охарактеризовано ефективні моделі протидії корупції, зокрема: вертикальна (Сінгапур), у якій пріоритет належить вертикальним, жорстким адміністративним засобам; горизонтальна (Швеція) – відстежується багаторівнева система механізмів громадських ініціатив, громадських практик; змішана (Польща) – ґрунтується на взаємодії як вертикальних, так горизонтальних механізмів, в яких відстежується поєднання як адміністративних важелів впливу на вироблення та впровадження противаг корупції, так і активне застосування громадських стратегій.
Підкреслено, що без обґрунтованого копіювання «розумних» антикорупційних практик, однак не завжди успішно «працюючих» у іншому контекстуальному полі, без критичного та виваженого їх переосмислення, неможливо досягнути ефективного результату.
Акцентовано увагу як на ефективних міжнародних практиках, що вже успішно використовуються в Україні (створення спеціальних антикорупційних установ, Інститут викривання, зростання показників громадської участі), так і на чинники, які ще недостатньо використовуються, зокрема такі як: політична воля лідерів та інституцій; партнерське співробітництво між ОДВ та ОMС з громадськістю; ефективне залучення ІГС до антикорупційних просвітницьких заходів, підтримка громадських ініціатив та розширення діалогових платформ для оперативного реагування на звернення громадян про факти корупційних правопорушень.
З'ясовано, що основними інструментами антикорупційної діяльності ІГС є громадський контроль, громадська експертиза, громадські слухання, моніторинг діяльності органів влади; проведення соціологічних досліджень; сприяння цифровізації державного та публічного управління. Зазначено, що новою формою громадської участі є волонтерський рух, що активізувався під час війни.
Підкреслено, що для посилення розвитку громадських практик в Україні та ефективних партнерських відносин між ІГС і ОДВ та ОMС необхідно створювати дієві механізми прямих та зворотних зв'язків між ними на всіх рівнях управління та визначено взаємодію між ними як комплекс взаємопов'язаних дій та спільних проєктів, що спрямовані на виявлення, запобігання та припинення корупційних проявів у різних сферах суспільства, та включають інформаційно- комунікативний, експертно-аналітичний, освітньо-виховний, організаційно- фінансовий, практично-партнерський механізми.
Зазначено, що громадянське суспільство, виступаючи важливим чинником підтримки антикорупційних заходів під час війни та у післявоєнний час (контроль і моніторинг за витратами, розподілом гуманітарної допомоги та проєктами відновлення країни), може здійснювати тиск на владу для забезпечення прозорості та підзвітності під час відновлення та реконструкції; надавати юридичну допомогу постраждалим від корупційних порушень та захищати їхні права в судовому порядку; брати участь у процесі прийняття рішень та розробці стратегій відновлення, що дозволяє враховувати інтереси громади та мінімізувати корупційні ризики.
Обгрунтовано і розроблено модель оптимізації діяльності ІГС у виробленні антикорупційної політики, складовими чинниками якої є: механізми взаємодії між ними та ОДВ і ОMС; системний моніторинг рівня довіри до органів влади; врахування конкретних контекстів корупційних ризиків; особисті якості представників ІГС (компетентність; відповідальність; здатність ефективно співпрацювати з різними недержавними організаціями, владними структурами, міжнародними партнерами та іншими зацікавленими сторонами; адаптивність; лідерство); система антикорупційних освітньо-виховних заходів.
Розроблено практичні рекомендації щодо мінімізації негативного впливу корупції в Україні шляхом посилення ролі ІГС у процесі формування та впровадження антикорупційної політики в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення нашої держави.
У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні основи дослідження механізмів впливу інститутів громадянського суспільства на антикорупційну політику України» розкрито ступінь наукової розробленості проблеми в теорії і практиці публічного управління, уточнено понятійно-категоріальний апарат.
У другому розділі «Mеханізми впливу ІГС як чинники запобігання, виявлення та протидії корупції» визначено й обґрунтовано основні етапи, нормативно-правові засади формування інституційної спроможності ІГС в Україні та проаналізовано ефективні антикорупційні зарубіжні практики, в яких однією із складових є громадська участь.
У третьому розділі «Пріоритетні напрями посилення впливу ІГС на антикорупційну політику в сучасній Україні» розкрито можливості імплементації міжнародного антикорупційного досвіду в Україні, досліджено сучасні форми і методи діяльності ІГС та подана їx оптимальна модель як система складовиx меxанізмів впливу на формування та впровадження державної антикорупційної політики.

Предко М. Є. Механізми впливу інститутів громадянського суспільства на антикорупційну політику України : дис. … д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Предко Михайло Єрофейович. – Київ, 2024. – 251 с.