Палеоценові відклади західної частини Причорноморського мегапрогину: літофації, умови осадонагромадження, динаміка розвитку нафтогазових систем

Григорчук, К., Гнідець, В. (2023). Paleocene sediments of the western part of the Black sea megadepression: lithofacies, conditions of sedimentation, dynamics of the development of oil and gas systems. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 4(103), 26–37. https://doi.org/10.17721/1728-2713.103.04

За результатами літогенетичних досліджень палеоценових відкладів західної частини Причорноморського мегапрогину встановлено основні риси літологофаціальної зональності по окремих ярусах. Показано, що роль вапняків у розрізі істотно зростає від данських до зеландських відкладів з формуванням в останньому випадку обширного карбонатного поля у східній частині дослідженого району. Мергелі характеризуються фоновим розвитком з успадкованим максимумом у районі св. Флангова-2 та відгалуженням у напрямку структур Одеська (зеландський ярус) та Гамбурцева (танетський ярус). Аргіліти відрізняються мінімальним розвитком у зеландських відкладах, а також зміною орієнтації ареалу їх підвищених вмістів із субмеридіонального – у данському ярусі на субширотний – у танетському. Здійснено реконструкцію обстановок осадонагромадження, зокрема визначено просторово-вікові особливості поширення біогенних акумулятивних тіл. У данський час біогенні тіла були локалізовані у Безіменно-Одеській, Голіцино-Шмідтівській та Штормова-Архангельського ділянках. У зеландський – значно збільшилася площа розвитку таких утворень на південному борті прогину з формуванням великого біогермного масиву, який охоплював структури: Гамбурцева, Штормова, Архангельського, Кримська, Центральна. У танетський час евстатичне підняття рівня моря спричинило збільшення площі поширення відкладів зовнішнього шельфу у приосьовій зоні прогину та міграцію (у межах північного борта прогину) зони розвитку біогенних тіл у північному напрямку. На південному борті внаслідок конседиментаційного розвитку Чорноморсько-Каламітського підняття біогерми розвивалися успадковано. Встановлено певну відмінність режиму катагенезу на різних структурах. На основі створених генераційно-міграційних моделей аргументовано різночасовість формування покладів Одеського, Голіцинського та Штормового родовищ (олігоцен та міоцен). Показано можливість сучасного поповнення їх запасів за рахунок надходження вуглеводнів з проміжних резервуарів. Обґрунтовано літогенетичні причини низьких перспектив відкладів структури Гамбурцева. З'ясовано літофізичну будову палеогенових відкладів та локалізовану низку нафтогазоперспективних об'єктів.