Механізми впровадження інклюзії в соціокультурний менеджмент сучасного музею
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
29 травня 2026 р.
Автор(и) :
Ількович, Вікторія
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1(18)
ISSN :
2616-9975
Початкова сторінка :
67
Кінцева сторінка :
73
Цитування :
[APA 7] Ількович, В. (2026). Механізми впровадження інклюзії в соціокультурний менеджмент сучасного музею. Українські культурологічні студії, (1(18)), 67–73. https://doi.org/10.17721/UCS.2026.1(18).09
[ДСТУ] Ількович В. Механізми впровадження інклюзії в соціокультурний менеджмент сучасного музею. Українські культурологічні студії. 2026. № 1(18). С. 67—73. DOI: 10.17721/UCS.2026.1(18).09 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та аналіз прикладних моделей соціокультурного менеджменту, спрямованих на імплементацію інклюзивних механізмів у діяльність сучасних українських музеїв. Актуальність дослідження зумовлена екзистенційними викликами повномасштабної війни, що призвели до стрімкого збільшення людей з інвалідністю (3,4 млн осіб на кінець 2025 року) та потреби в реконцептуалізації музею як агента соціокультурної реабілітації. Мета роботи полягає у виявленні та типізації управлінських інструментів, що забезпечують резильєнтність інституцій та реалізацію принципів безбар'єрності згідно з Національною стратегією до 2030 року.
Методи. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що базується на міждисциплінарному синтезі інструментарію культурології, менеджменту соціокультурної діяльності та прикладної етики. У межах дослідження застосовано дескриптивний і компаративний методи, метод кейс-стаді, здійснено аналіз нормативно-правової бази.
Результати. Визначено, що ефективність інклюзивного менеджменту детермінується чотирма взаємопов'язаними механізмами. Організаційно-структурний механізм передбачає інституціалізацію спеціалізованих підрозділів (досвід НМІУ), що перетворює інклюзію на професійну штатну діяльність. Комунікаційно-технологічний механізм базується на цифровій трансформації та мультисенсорності, де імерсивні технології та віртуальні інтерфейси (NAMU, Софія Київська) стають когнітивними медіаторами в умовах фізичних бар'єрів війни. Кадрово-етичний механізм фокусується на формуванні емпатійної компетентності персоналу та впровадженні "травма-інформованого" підходу. Моніторингово-адаптивний механізм забезпечує валідацію змін через партисипативні практики та оцінку реального соціального впливу (social impact assessment).
Висновки. Доведено, що соціокультурний менеджмент безбар'єрності в Україні еволюціонував до стану "екстремальної інклюзії", де музей постає простором національної терапії та соціальної медіації. Встановлено, що системна інтеграція організаційних, цифрових та аксіологічних чинників дозволяє музеям функціонувати як "інституціям без стін", забезпечуючи безперервність культурної комунікації. Практичне значення результатів полягає у можливості екстраполяції виявлених моделей на широку мережу регіональних закладів культури для зміцнення соціального капіталу держави у повоєнний період.
Методи. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що базується на міждисциплінарному синтезі інструментарію культурології, менеджменту соціокультурної діяльності та прикладної етики. У межах дослідження застосовано дескриптивний і компаративний методи, метод кейс-стаді, здійснено аналіз нормативно-правової бази.
Результати. Визначено, що ефективність інклюзивного менеджменту детермінується чотирма взаємопов'язаними механізмами. Організаційно-структурний механізм передбачає інституціалізацію спеціалізованих підрозділів (досвід НМІУ), що перетворює інклюзію на професійну штатну діяльність. Комунікаційно-технологічний механізм базується на цифровій трансформації та мультисенсорності, де імерсивні технології та віртуальні інтерфейси (NAMU, Софія Київська) стають когнітивними медіаторами в умовах фізичних бар'єрів війни. Кадрово-етичний механізм фокусується на формуванні емпатійної компетентності персоналу та впровадженні "травма-інформованого" підходу. Моніторингово-адаптивний механізм забезпечує валідацію змін через партисипативні практики та оцінку реального соціального впливу (social impact assessment).
Висновки. Доведено, що соціокультурний менеджмент безбар'єрності в Україні еволюціонував до стану "екстремальної інклюзії", де музей постає простором національної терапії та соціальної медіації. Встановлено, що системна інтеграція організаційних, цифрових та аксіологічних чинників дозволяє музеям функціонувати як "інституціям без стін", забезпечуючи безперервність культурної комунікації. Практичне значення результатів полягає у можливості екстраполяції виявлених моделей на широку мережу регіональних закладів культури для зміцнення соціального капіталу держави у повоєнний період.
Ключові слова :
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::034 Культурологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Соціальні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
399.42 KB
Контрольна сума :
(MD5):adf0763f2cec9fec6c7918b13ef51c50
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International