Мотивація та синдром самозванця як чинники професійного вигорання

ЯБЛОНСЬКА, Т., ШЕВЧУК, А. (2025). Motivation and impostor syndrome as factors of professional burnout. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 1(21), 145–153. https://doi.org/10.17721/BPSY.2025.1(21).20

Вступ. Проблема професійного вигорання в сучасному світі набуває все більшої актуальності через зростаючу інтенсивність праці та високі вимоги до фахівців. Серед чинників вигорання особливе місце посідають мотиваційні аспекти та внутрішні психологічні бар'єри, такі як синдром самозванця. Прагнення до професійного зростання є природною рушійною силою, але у поєднанні з сумнівами у власних силах може призвести до емоційного та фізичного виснаження.Метою статті є з'ясування особливостей мотивації та синдрому самозванця як чинників професійного вигорання фахівців.Методи . В ході емпіричного дослідження використано: "Опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна" (Ханіна Ю. Л.), Шкалу феномена самозванця П. Кланс (адап.Шевчук А., Яблонська Т.), Опитувальник "Перевірка на життєздатність" В. Шауфелі (адап. Карамушки Л.), Шкалу резильєнтності Коннора-Девідсона-10 (адап. Кірєєвої З., Односталко О., Бірон Б.), Опитувальник професійної життєстійкості (Кокун, 2021-б), Стабільність психічного здоров'я – коротка форма (адап. Носенко Е., Четвертик-Бурчак А.), Діагностику професійного вигорання (MBI-HSS, УІКПТ). Для аналізу даних використано статистичний пакет Jamovi statistical package 2.3.28. Застосовувалися метод описової статистики, критерій Колмогорова–Смірнова, U-критерій Манна-Уітні для порівняння незалежних груп, критерій Краскала–Уолліса для незалежних вибірок, коефіцієнт кореляції Спірмена. Вибірка склала 274 осіб старше 18 років, з них жінок 82,8%, чоловіків 17,2%.Резул ьтати. Виявлено помірні рівні професійного вигорання, тривожності, синдрому самозванця, професійної життєстійкості і стабільності психічного здоров'я, а також рівень резильєнтності вище середнього. Статистично підтверджено прямі зв'язки особистісної тривожності, перфекціонізму, резильєнтності й синдрому самозванця. На основі регресійного аналізу отримано статистично значущу модель, що пояснює 33.6% дисперсії даних щодо професійного вигорання. Відповідно до моделі, предикторами професійного вигорання є перфекціонізм, тривожність, мотиваційний компонент професійної життєстійкості та синдром самозванця, при цьому найсильніший прямий позитивний вплив на рівень вигорання має перфекціонізм.Висновки. Виявлено, що особистісна тривожність, перфекціонізм, резильєнтність і синдром самозванця виступають чинниками професійного вигорання. Підтверджено гіпотезу про більшу вираженість професійного вигорання в юнацькому віці, що пов'язано зі складнощами професійного становлення, нестійкою мотивацією та проявами синдрому самозванця в молодих спеціалістів.