ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ ТА БОГДАН РУЖИНСЬКИЙ: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ ПОЕМИ «CZAJKI» ТА ПОЕМИ-ЕПОПЕЇ «ZŁOTA DUMA» БОГДАНА ЮЗЕФА ЗАЛЕСЬКОГО

Сліпчук, Д. (2023). PETRO SAHAYDACHNYI AND BOHDAN RÓŻYŃSKI: INTERTEXTUAL CONNECTIONS OF THE POEM «CZAJKI» AND THE EPIC POEM «ZŁOTA DUMA» BY BOHDAN JOSEF ZALESKI. Polish Studies of Kyiv, 38(38), 310–325. https://doi.org/10.17721/psk.2022.38.310-325

Стаття присвячена феномену автоінтерстексту в поезії другого періоду творчості Богдана Залеського, зокрема розглянуто роль і характер згадок Петра Конашевича-Сагайдачного та представ- ників роду Ружинських в поемі-епопеї «Золота Дума» (її уривку «Трахтемирівський монастир») та поемі «Чайки». Дослідження поеми «Чайки» оприявнило нові приклади мітологізації гетьмана Сагайдачного, як концентрація кількох історичних фактів із різних часів в одну подію, відбір епізодів історії відповідно до ідеології та глорифікація особи. Поет сугерував визнання авторитетності Сагайдачного й у Польщі. Образ Сагайдачного розвинувся пізніше у «Золотій Думі», про що йдеться у по- передньому дослідженні. Повторення у поемі ідей українсько-польського союзництва підтвердило теорію про раціональний, а не художній, характер використання персоналій української історії в «золоту епоху» стосунків двох народів. Введення роду Ружинських як впливового представника українсько-польської шляхти, ймовірно знайомого Сагайдачному, слугувало обґрунтуванням уявлення про успішну українсько-поль- ську співпрацю, аргументом на користь пошуку позитивних аспектів сусідства замість зосередження на трагедіях. Намагання вибудувати позитивний імідж українця-козака-шляхтича задля взаємовигідного порятунку своєї держави, що надалі мала розростися у міжслов’янський союз, керувала Залеським більшою мірою, аніж бажання шукати пояснен- ня невдачам, що призвели до втрати Польщею державності. У роботі над обома поемами Залеський працював над одними й тими самими пер- сонажами – Сагайдачним і двома поколіннями Ружинських – що, однак, не свідчило про обмеженість кругозору поета. Явище автоінтертекстуальності, що виходить із цього, виходить із зосередження Залеського на часах найсприятливішого клімату стосунків між українським та поль- ським народами. Припускаємо, що прийом застосовано зумисне не лише в рамках випрацюваної мікротеми, а й із бажання розвинути заснований на історизмі фікційний мікровсесвіт, вилити бачення успішного майбутнього для українців та поляків у поемі-епопеї, бажаючи дорівнятися генієм до найбільшого діяча польського романтизму – А. Міцкевича.