Параметри
Джерела міжнародно-правового регулювання вирішення інвестиційних спорів
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
19 березня 2025 р.
Автор(и) :
Bondar I. S.
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1
Початкова сторінка :
98
Кінцева сторінка :
108
Цитування :
Бондар, І. С. (2025). Джерела міжнародно-правового регулювання вирішення інвестиційних спорів. Соціальне Право, (1), 98-108. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2025-01-13
У статті досліджено складну й багаторівневу систему джерел міжнародно-правового регулювання, що визначають порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними інвесторами. У контексті глобалізації та транснаціонального руху капіталів, актуальність міжнародно-правового врегулювання таких спорів невпинно зростає, зважаючи на зростання кількості спорів, пов’язаних із дискримінаційними заходами, порушенням договірних зобов’язань або експропріаційною практикою з боку держав. Обґрунтовано, що джерела міжнародного інвестиційного права, до яких належать міжнародні договори (двосторонні, багатосторонні, регіональні), міжнародні звичаї, рішення міжнародних арбітражів, а також загальні принципи права, не є впорядкованими в ієрархічну систему, однак вони утворюють гнучкий і динамічний правовий механізм захисту іноземних інвесторів.
Особливу увагу приділено аналізу ролі звичаєвих норм, які, незважаючи на появу численних конвенцій, залишаються актуальними в арбітражній практиці, особливо при відсутності прямих договірних положень. Розкрито теоретико-практичні проблеми тлумачення таких норм, зокрема застосування міжнародного мінімального стандарту поводження з інвестиціями. Також простежується історична еволюція інституту дипломатичного захисту та його вплив на сучасне міжнародне інвестиційне право.
Розглянуто положення ключових міжнародних договорів, серед яких: Вашингтонська конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів (ICSID), Сеульська конвенція 1985 року про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій, а також Договір до Енергетичної хартії. Увагу приділено регіональним і двостороннім договорам, зокрема Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, а також численним двосторонніми інвестиційними договорами (ДІД), укладеним Україною. У роботі наголошується на вагомості двосторонніх інвестиційних договорів (ДІД) як найрозвиненішого інструменту врегулювання інвестиційних спорів, який забезпечує попередню згоду держави на арбітражне провадження, вибір форуму та передбачуваність норм матеріального і процесуального права.
Акцентовано увагу на дискусії щодо співвідношення міжнародного та національного права у сфері захисту інвестицій, в якій проаналізовано абсолютизацію примату однієї з систем. Висловлено аргументацію на користь інтегративного підходу, який враховує складну природу міжнародних інвестиційних правовідносин і забезпечує баланс між регулятивним суверенітетом держави та захистом інтересів інвестора.
Зазначено, що нове покоління інвестиційних договорів відходить від абсолютного пріоритету захисту інвестора і надає більше уваги інтересам суспільства, включаючи захист довкілля, охорону здоров’я, забезпечення сталого розвитку, дотримання прав людини.
Доведено, що систематичний підхід до класифікації, тлумачення та узгодження джерел міжнародно-правового регулювання є ключовим завданням сучасної доктрини міжнародного інвестиційного права.
Особливу увагу приділено аналізу ролі звичаєвих норм, які, незважаючи на появу численних конвенцій, залишаються актуальними в арбітражній практиці, особливо при відсутності прямих договірних положень. Розкрито теоретико-практичні проблеми тлумачення таких норм, зокрема застосування міжнародного мінімального стандарту поводження з інвестиціями. Також простежується історична еволюція інституту дипломатичного захисту та його вплив на сучасне міжнародне інвестиційне право.
Розглянуто положення ключових міжнародних договорів, серед яких: Вашингтонська конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів (ICSID), Сеульська конвенція 1985 року про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій, а також Договір до Енергетичної хартії. Увагу приділено регіональним і двостороннім договорам, зокрема Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, а також численним двосторонніми інвестиційними договорами (ДІД), укладеним Україною. У роботі наголошується на вагомості двосторонніх інвестиційних договорів (ДІД) як найрозвиненішого інструменту врегулювання інвестиційних спорів, який забезпечує попередню згоду держави на арбітражне провадження, вибір форуму та передбачуваність норм матеріального і процесуального права.
Акцентовано увагу на дискусії щодо співвідношення міжнародного та національного права у сфері захисту інвестицій, в якій проаналізовано абсолютизацію примату однієї з систем. Висловлено аргументацію на користь інтегративного підходу, який враховує складну природу міжнародних інвестиційних правовідносин і забезпечує баланс між регулятивним суверенітетом держави та захистом інтересів інвестора.
Зазначено, що нове покоління інвестиційних договорів відходить від абсолютного пріоритету захисту інвестора і надає більше уваги інтересам суспільства, включаючи захист довкілля, охорону здоров’я, забезпечення сталого розвитку, дотримання прав людини.
Доведено, що систематичний підхід до класифікації, тлумачення та узгодження джерел міжнародно-правового регулювання є ключовим завданням сучасної доктрини міжнародного інвестиційного права.
Ключові слова :
Галузі знань та спеціальності :
05 Соціальні та поведінкові науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Соціальні науки
Тип зібрання :
Publication
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
479.02 KB
Контрольна сума:
(MD5):b954e9d9d052f861f40616e896e0d693
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY
10.32751/2617-5967-2025-01-13