Роль топонімів у контексті творів Лопе де Веги

Орличенко, О., & Смущинська, І. (2025). Роль топонімів у контексті творів Лопе де Веги. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, (48), 180-200. http://doi.org/10.17721/2663-6530.2025.48.15

В статті розглядається своєрідність творчості Лопе де Веги, представника іспанського бароко, засновника класичної іспанської драми, в якій поєднувалися елементи комедії і трагедії. Лопе де Вега не був реформатором у сфері драматургії у повному сенсі цього слова, але він рішуче відмовився від прийнятого на той час принципу «єдності місця, часу і дії». Однак параметр «місця» залишається для видатного автора значущим. Тому важливим елементом лопедевегівського стилю виступають топоніми, які виконують різні функції в його творах, трансформуючись із реального знака в художній: місце події часто трансформується у місто, де відбувається подія, і трактується як елемент візуального сприйняття, як витвір мистецтва (відлуння теоретичних досліджень епохи Відродження), або ж як панорама (осмислення світу у період Бароко). У творах Лопе де Веги місто часто прикрашається атрибутами барокової архітектури, перетворюється на театральну сцену, а повсякденне життя міста трансформується у масові гуляння, свята. Але одночасно місто може нести в собі поняття загрози та смерті, оскільки у «людському мурашнику» будь-хто легко може втратити не лише тіло, але й душу. Або навпаки, місто може символізувати і втілювати поняття спокою батьківського дому. У Лопе де Веги топоніми художньо уособлюють як реальні іспанські локації, так і слугують основою для можливих інтриг та конфліктів, характерних для його прозових або віршованих творів. Розміщуючи сюжети своїх творів (драматичних або інших жанрів) у знайомих або легко впізнаваних місцях, Лопе де Вега прагне справити більший емоційний вплив на тогочасну аудиторію.