Фінансове забезпечення військового потенціалу України в умовах євроатлантичної інтеграції

Коваль О. А. Фінансове забезпечення військового потенціалу України в умовах євроатлантичної інтеграції : дис. ... д-ра філософії : 072 : Фінанси, банківська справа та страхування / наук. кер. А. І. Сизов. Київ, 2024. 291 с.

У науковій праці досліджено сутність та зміст фінансового забезпечення виконання державної стратегічної цілі з нарощування та збереження довгострокового військового потенціалу, і встановлено, що відповідно до запропонованої Концепції системи фінансового забезпечення військового потенціалу, об’єкт дослідження доцільно тлумачити як синергію взаємодії всіх процесів у системі економічних відносин, яка базується на оптимальному використанні фінансових ресурсів в умовах інклюзивного державного регулювання для отримання позитивного ефекту від нарощування військового потенціалу та його впливу на економічне зростання.
Водночас відповідно до запропонованої Візії сталого розвитку України, доцільно розглядати оптимізацію планування фінансових ресурсів на потреби нарощування потенціалу військ (сил) як фундаментальний чинник економічного
зростання та соціального благополуччя країни. Для підтвердження взаємозв’язку між категоріями економіки та оборони використано метод найменших квадратів та побудовано модель лінійної регресії. За результатами моделі встановлено сильну
кореляцію між показниками оборонних видатків та валового внутрішнього продукту на душу населення за паритетом купівельної спроможності. Встановлений взаємозв’язок наочно підтверджує значущість ролі та місця ключового оборонного
відомства у державному будівництві.
У процесі дослідження ідентифіковані та проаналізовані основні індикатори підвищення рейтингу військового потенціалу України, використовуючи розширену пробіт­модель нелінійного взаємозв’язку між дихотомічною та пояснювальною
змінними. Базуючись на вихідних даних моделі, встановлено, що вищі показники сутнісних та змістовних елементів фінансового забезпечення (нематеріальні активи, підприємницьке середовище, ринок фінансових послуг, ефективність уряду, експорт високих технологій тощо) призводять до збільшення ймовірності покращення української позиції у міжнародному рейтингу військової могутності. Водночас автором досліджено ризики залежності української економіки від фінансової підтримки (зовнішніх зобов’язань), як наслідок неспроможності задовольнити внутрішній попит на товари військового призначення та подвійного використання потужностями вітчизняного виробництва.
У межах інклюзивного інституційного забезпечення окреслено потребу у змінах до нормативно­правового регулювання державою процесу надання фінансової допомоги стейкхолдерам оборонного виробництва. Саме тому, для розроблення
теоретичних та методологічних критеріїв, а також практичних рекомендацій і їхнього подальшого використання у розрізі вдосконалення системи фінансового забезпечення військового потенціалу країни, — запропоновано внесення змін до законодавства України, яким визначений порядок надання державної допомоги суб’єктам господарювання. Відповідно до запропонованих змін, передбачається поширення дії законодавства на галузь військово­промислового виробництва України для забезпечення потреб сил оборони в озброєнні та військовій техніці.
З огляду на перспективи розвитку вітчизняного оборонно­промислового комплексу, детерміновано потребу у покращенні економічних відносин між стейкхолдерами оборонного виробництва та оборонними інститутами. З’ясовано, що у процесі управління фінансовими ресурсами, Міністерство оборони України зіштовхується з потребою оптимізації планування бюджетних асигнувань на потреби розвитку озброєння Збройних Сил України. В умовах обмеженого державного цільового фінансування та обмеженої спроможності оборонно­промислового комплексу у виробництві товарів військового призначення для потреб сил оборони, ідентифікована необхідність в удосконаленні процесу оптимізації планування бюджетних асигнувань Міністерства оборони України шляхом імплементації автоматизованого інструментарію.
З метою удосконалення процесу планування — розроблено відповідну методику для МОУ за бюджетною програмою, відповідальною за розвиток озброєння і військової техніки Збройних Сил України. Автор дослідження передбачає, що МОУ
здійснюватиме закупівлю озброєння у стейкхолдерів оборонного виробництва, які отримують державну фінансову допомогу, що водночас стимулюватиме економічне зростання України.
Насамкінець запропоновано Концепцію системи фінансового забезпечення виконання державної стратегічної цілі з нарощування військового потенціалу та його збереження у довгостроковій перспективі. Концепція передбачає дотримання чітко структурованої послідовності та логічності у досягненні стратегічної цілі шляхом дотримання запропонованих положень, змістовності та сутності фінансового забезпечення у ролі основоположного методу фінансового механізму та процесу
економічних відносин між державою та стейкхолдерами оборонного виробництва.
Варто зазначити, що Концепція узагальнює та підкреслює важливість взаємозв’язку між фінансовим забезпеченням та ефективними інструментами його оптимізації.