Реалізація принципу поділу влади в системі публічного управління провідних держав-членів Європейського Союзу: досвід для України

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування принципу поділу влади та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення його реалізації в системі публічного управління України на основі досвіду провідних держав-членів ЄС. Також у роботі було розв’язано такі завдання: проаналізовано понятійно-категорійний апарат дослідження та його історико-термінологічні аспекти; досліджено теоретичні основи розвитку концепції влади і принципу поділу влади; здійснено компаративний аналіз особливостей функціонування принципу поділу влади в системі публічного управління у вибраних державах-членах Європейського Союзу; обґрунтовано вплив системи стримувань і противаг на публічне управління у вибраних державах шляхом здійснення SWOT-аналізу з метою розробки рекомендацій щодо покращення реалізації принципу поділу влади в Україні; визначено фактори деструктивного впливу на реалізацію принципу поділу влади в Україні; запропоновано шляхи вдосконалення реалізації принципу поділу влади у системі публічного управління України.
У роботі вперше науково обґрунтовано концепцію формування структурної моделі регіонального представництва України в ЄС, що передбачає кореляцію між інституціоналізованим представництвом регіонів держав-членів Європейського Союзу та ефективністю реалізації принципу поділу влади, принциповою особливістю якої виступає створення її обласних представництв після набуття членства; при цьому пропонована концепція корелюється з реалізацією принципу поділу влади через децентралізацію влади; співпрацю між місцевими, регіональними та центральними рівнями влади; забезпеченням контролю та збалансованості.
У результаті дослідження удосконалено теоретичні підходи щодо встановлення кореляційних залежностей впливу принципу поділу влади на публічне управління, які отримані на основі поєднаної множини результатів проведених SWOT-аналізів зарубіжної практики упровадження вказаного принципу та дозволяють розглядати принцип поділу влади як результат взаємодії між сильними сторонами (що сприяють ефективному функціонуванню системи) та заходами, спрямованими на виправлення слабких моментів та ризиків. В роботі доведено, що вказані кореляційні залежності визначаються ключовими чинниками, до яких віднесено: контроль та збалансованість влади (ефективна робота механізмів контролю та забезпечення рівноваги між різними гілками влади для сприяння стабільності системи поділу влади); прозорість та підзвітність (відкритість та відповідальність перед громадськістю для уникнення корупції у виконанні владних функцій); стійкість до кризових ситуацій (функціонування механізмів для роботи у надзвичайних ситуаціях та кризових умовах); інновації та розвиток (створення умов для адаптації до змін у суспільстві та викликів часу); легітимність та довіра (підтримка громадянського суспільства та визнання легітимності дій органів влади для успішної реалізації принципу поділу влади).
У роботі доведено, що система стримувань і противаг передбачає специфічну організацію діяльності органів влади, складає цілісний управлінський механізм та підкреслює важливість уніфікованої діяльності суб’єктів публічного управління для забезпечення стійкості збалансованого функціонування держави.
У дослідженні здійснено періодизацію становлення та розвитку принципу поділу влади шляхом систематизації історичних етапів його еволюції: давньогрецький період (V-IV ст. до н.е.) – ідеї про керівництво державою та формування змішаного уряду для запобігання тиранії; період Середньовіччя (V-XV ст.) – обмеження влади монарха та надання певних прав знаті; епоха Просвітництва (XVII-XVIII ст.) – початок формулювання принципу поділу влади в його класичному вигляді; етап індустріалізації (XVIIІ-XІX ст.) – розвиток концепцій конституційної монархії, парламентаризму та інших форм демократії; сучасний етап (XX-XXI ст.) – розробка концепції справедливості, демократії та громадянського суспільства, з акцентом на ключовій ролі системи стримувань і противаг.
У дисертації удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження шляхом систематизації понять «принцип поділу влади» та «система стримувань і противаг» відповідно до історичного контексту проаналізованих держав. Було уточнено сутність поняття принципу поділу влади, що тлумачиться як основна концепція функціонування політичної системи, яка передбачає розподіл владних повноважень між різними гілками та органами державної влади з метою забезпечення балансу, контролю та обмеження можливостей будь-якої гілки або суб’єкта управління надмірно концентрувати владу та потенційно зловживати нею. При цьому поняття «система стримувань та противаг» розглядається як допоміжний елемент принципу поділу влади, що сприяє його коректній реалізації, і містить такі складові, як: конституційні обмеження, взаємний контроль, можливість вето та незалежність судової системи, які у сукупності забезпечують баланс і стабільність управління.
У роботі досліджено генезу теоретичних підходів до розвитку наукових шкіл з проблем поділу влади. Зазначено, що кожна з них має власні переконання та підходи до розуміння та використання принципу поділу влади. Інституційна та республіканська школи акцентують на необхідності поділу влади як засобу запобігання зловживанням та забезпечення стабільності; функціональна школа підкреслює важливість гармонійної співпраці гілок влади для ефективного управління; критична школа виокремлює соціальну справедливість та інклюзивність як ключові аспекти поділу влади; школа дорадчої демократії ставить акцент на публічному обговоренні та участі громадян. Обґрунтовано, що ці підходи відображають різноманітність уявлень про оптимальну організацію та функціонування демократичної системи поділу влади. Це підкреслило необхідність розгляду принципу поділу влади з різних перспектив у залежності від цілей, цінностей та припущень, що лежать в основі філософії кожної наукової школи.
Проведено компаративний аналіз впровадження принципу поділу влади, зокрема в адміністративних реформах Німеччині, Франції та Україні, та виявлено відмінності у підходах до децентралізації та адміністративних змін. Вибір Франції та Німеччини для аналізу обґрунтований з огляду на наступні чинники: історичність; досвід демократичного розвитку; різноманітність систем політичного устрою; європейський контекст. Підкреслено, що Україна, демократія якої перебуває на сьогодні під впливом російської військової агресії, має труднощі у реформуванні та розвитку; Німеччина демонструє збалансованість реформ завдяки ефективній взаємодії суб’єктів управління; Франція активно проводить реформи, незважаючи на відносно короткий період децентралізаційних процесів.
Закцентовано, що досвід Німеччини та Франції підтверджує важливість балансу між національним та регіональним рівнями влади. Обґрунтовано, що централізоване управління обмежує розвиток регіонів, в той час як занадто широка автономія здатна обумовити конфлікти між національними та регіональними органами влади. Компаративним аналізом впровадження принципу поділу влади, зокрема щодо здійснення адміністративних реформ у трьох державах, засвідчено відмінності в підходах до децентралізації та адміністративних змін. Доведено, що: Україна, як молода демократія у стані впливу російської військової агресії, має складнощі у реформуванні та розвитку; Німеччина проявляє врівноваженість реформ через ефективну співпрацю суб’єктів управління; Франція активно реалізує реформи, незважаючи на відносно короткий період децентралізаційних процесів.
Загалом визначено, що принцип поділу влади відіграє ключову роль в усіх трьох державах, забезпечуючи баланс між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади в системі публічного управління. Законодавчі органи створюють правову базу для децентралізації, судові – забезпечують конституційність, а виконавчі – впроваджують реформи. Однак, у держав виникають схожі проблеми, до яких віднесено фінансові обмеження та опір змінам. Різноманітність результатів децентралізації у кожній з них підкреслює складність процесу та необхідність координації зусиль з відповідним дотриманням демократичних принципів.
У роботі дістали подальшого розвитку визначення факторів деструктивного впливу на реалізацію принципу поділу влади в Україні, до яких віднесено: відсутність управлінської традиції внаслідок нетривалого часу після здобуття незалежності, політичну нестабільність, що виникла внаслідок війни; ендемічну поширеність корупції, що створює в державних органах середовище, сприятливе для зловживань владою та порушення правових і етичних стандартів; політичне втручання в діяльність судової гілки влади.
З огляду на це, у роботі запропоновано рекомендації щодо поліпшення реалізації принципу поділу влади в системі публічного управління в Україні, які включають такі заходи: проведення реформ у секторі безпеки України; створення та реальне функціонування незалежної судової системи, що не піддається політичному впливу; гарантування свободи та плюралізму ЗМІ; боротьбу з корупцією у сфері публічного управління; покращення рівня співпраці з міжнародними партнерами та організаціями; сприяння програмам громадянської освіти з питань розвитку демократичних принципів управління та надання пріоритету зусиллям, спрямованим на перемогу у війні.

Хомик Х. Р. Реалізація принципу поділу влади в системі публічного управління провідних держав-членів Європейського Союзу: досвід для України : ди. ... д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Хомик Христина Романівна. - Київ, 2024. - 229 с.