Види поетичних фігур (шабдаланкар) у поезії Міри Баї

ДОВБНЯ, К. (2020). Types of poetry figures (shabdalankar) of Mira Bai's poetry. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(26), 55–57. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2020.26.55-57

Розглянуто питання про види поетичних фігур (шабдаланкар) у поезії відомої поетеси середньовічного соціально-релігійного руху бгакті Міри Баї, а саме, важливу категорію поетики гінді – аланкари, які допомагають проявити естетичну емоцію – расу. Тому їх дослідження має неабияке значення для характеристики творчості Міри Баї загалом. Аланкари зазвичай називають риторичними фігурами, та й точний переклад їхньої назви – "прикраси" – повністю відповідає найважливішій європейській риторичній категорії, що охоплює поняття фігур і тропів ornatus. Вони прикрашають звучання й зміст слова і в такий спосіб допомагають проявити естетичну емоцію – расу. Запропоновано дослідження видів шабдаланкар (прикрас форми) в поезії Міри Баї. Розглянуто такі шабдаланкари, як анупраса (алітерація), ямака (лексичний повтор – "співзвуччя"), вакрокті й шлеша (деякі види парономасії – "поєднання"). Виявлено, що у віршах Міри Баї трапляються переважно дві з них – анупраса та віпса. Особливістю формальної риси творів Міри Баї є скупе використання нею прикрас поезії, оскільки вірші поетеси є криком душі, то в них відображено нестерпний біль від розлуки з коханим Крішною. У такому душевному стані Мірі Баї було не до штучного прикрашання й гри словами. Якщо й з'являються окремі аланкари в її поезії, то це відбувається абсолютно невимушено. У віршах Міри Баї домінує лише одна з кількох шабдаланкар, а саме: анупраса, яка допомагає поетесі через мелодику вірша створити потрібний їй настрій та яскраво проявити естетичну емоцію кохання – расу шрінгар.