Санкції як міра конституційної відповідальності в Україні та країнах-учасницях ЄС

Григоренко А. С. Санкції як міра конституційної відповідальності в Україні та країнах-учасницях ЄС : дис. … доктора філософії : 081 Право / Григоренко Артем Сергійович ; наук. кер. Л. М. Дешко. Київ, 2025. 231 с.

Григоренко А.С. Санкції як міра конституційної відповідальності в Україні та країнах-учасницях ЄС. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 081 – «Право» (08 – «Право»). – Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2025. В дисертаційному дослідженні вироблено теоретичні засади санкцій як міри конституційно-правової відповідальності, пропозиції щодо вдосконалення їх конституційно-правових основ в Україні з урахуванням досвіду держав- учасниць Європейського Союзу.
Виділено основні періоди генези конституційно-правової відповідальності, їх характерні риси; становлення та розвитку санкцій як міри конституційної відповідальності та характерні особливості цих періодів; становлення та розвитку санкцій в контексті генези національної системи конституційного права та характерні риси цих періодів.
Акцентовано увагу на об’єкті конституційно-правової відповідальності, проаналізовано цінності, які закріплені в конституціях держав-учасниць ЄС (Німеччина, Франція, Польща та ін.) та в Конституції Україні, охарактеризовано роль конституційно-правової відповідальності в їх захисті та санкцій як її міри. Зазначається, що санкції конституційно-правової відповідальності мають бути домірними і забезпечувати «обороноздатність демократії» (демократії, яка готова захистити себе).
Виділено такі ознаки конституційно-правової відповідальності: є видом соціальної відповідальності; об’єктом є цінності, які унормовуються і захищаються конституцією та законами, що розвивають положення конституції; конституційний делікт; суб’єктами є держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, інститути громадянського суспільства, політичні партії, громадяни (піддані), іноземці, особи без громадянства, біженці; суб’єктивні права та обов’язки деліквентів визначають зміст деліктних конституційно-правових відносин; має позитивне (проспективне) і негативне (ретроспективне) значення; підстави настання: ретроспективна відповідальність – юридичний факт конституційного делікту суб’єкта конституційно-правової відповідальності, проспективна – юридичний факт набуття статусу суб’єкта конституційно-правової відповідальності; не завжди супроводжується подальшим застосуванням політичної відповідальності; примус походить від держави; наслідки для правопорушника визначені в конституційно-правовій санкції; її підстави можуть бути предметом розгляду в суді.
Також в дисертаційній роботі виділено такі ознаки політичної відповідальності: недотримання чи порушення не є обов’язковою умовою її застосування – не поодиноко політична відповідальність настає за відсутності будь-якого недотримання або порушення; підстави застосування – відсутні; має суб’єктивний характер; може застосовуватись як основна і може застосовуватись з додатковою відповідальністю – конституційно-правовою, кримінальною, адміністративною, дисциплінарною; примус від держави – відсутній; основні засоби – вибори; підстави політичної відповідальності не можуть бути предметом розгляду в національному суді та в міжнародній судовій установі.
Сформульовано авторське визначення поняття конституційно-правової відповідальності – це вид соціальної відповідальності, що передбачає заохочення громадянським суспільством і державою позитивної поведінки чи діяння суб’єкта конституційно-правових відносин, наслідком яких є утвердження і забезпечення цінностей, які унормовуються і захищаються конституцією та законами, або негативну реакцію держави на конституційний делікт в порядку, встановленому конституцією та законами держави. Також сформульовано авторське визначення санкції конституційно-правової відповідальності – це межі і форми застосування конституційної відповідальності, визначені конституцією та законами держави.
Вдосконалено наявну в науці конституційного права класифікацію санкцій конституційно-правової відповідальності: класифікаційний критерій «джерело права, в якому міститься конституційно-правова санкція»: а) санкції, які містяться в Конституції України; б) санкції, які містяться в законах України; «суб’єкт, по відношенню до якого застосовуються конституційно-правові санкції»: а) санкції, які застосовуються по відношенню до держави; б) санкції, які застосовуються по відношенню до органів державної влади; в) санкції, які застосовуються по відношенню до органів місцевого самоврядування; г) санкції, які застосовуються по відношенню до посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування; ґ) санкції, які застосовуються по відношенню до політичних партій; д) санкції, які застосовуються по відношенню до інститутів громадянського суспільства; е) санкції, які застосовуються по відношенню до людини і громадянина; «суб’єкт, який застосовує конституційно-правову санкцію»: а) Українська держава; б) органи державної влади, їх посадові особи; в) територіальні громади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи; г) органи і посадові особи Автономної Республіки Крим; ґ) громадянське суспільство; «порядок при розгляді справи про конституційний делікт, в якому застосовується конституційно-правова санкція»: а) судовий; б) позасудовий (арбітражний; квазісудовий).
Здійснено класифікацію люстрації: за критерієм «джерело закріплення»: а) люстрація, закріплена Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»; б) люстрація, закріплена Законом України «Про очищення влади»; за критерієм «суб’єкт, щодо якого застосовується люстрація»: а) судді судів загальної юрисдикції; б) особи, які брали участь в управлінні державними справами і які своїми рішеннями, діями або бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини; в) особи, які були обрані, працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище; були обрані і працювали на керівних посадах (починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище); були штатними працівниками або негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей); за критерієм «мета»: 1) підвищення авторитету судової влади України; 2) підвищення довіри народу України до судової гілки влади; 3) відновлення законності і справедливості; 4) захист та утвердження демократичних цінностей, верховенства права, прав людини в Україні.
Дістали подальшого розвитку уявлення про роль конституційного суду держави як самостійного суб’єкта застосування певних видів конституційно- правових санкцій, та його роль в застосуванні конституційно-правових санкцій іншими суб’єктами, а також підхід щодо розумних строків проваджень щодо відповідності конституції держави-учасниці Ради Європи положень законів держави, які обмежують право громадянина на участь в управлінні державними справами.
Щодо підходу з виконання рішень Європейського суду з прав людини «у справах про люстрацію» зазначено, що вжиття лише заходів індивідуального характеру не є підставою для невжиття заходів загального характеру, рішення Європейського суду з прав людини є виконаним, якщо у сукупності вжито і заходи індивідуального характеру, і заходи загального характеру. Якщо ж державою вжито лише заходи індивідуального характеру, але не вжито заходи загального характеру – рішення Європейського суду з прав людини не є виконаним, так само, якщо вжито лише заходи загального характеру, але не вжито заходи індивідуального характеру.
Встановлено, що на відміну від Конституції Німеччини, Конституції Франції, в тексті Конституції Польщі міститься юридичний термін «конституційна відповідальність». Виділено та охарактеризовано конституційно-правові санкції, закріплені в конституціях Німеччини, Франції, Польщі.
Зазначено, що в Польщі є спеціальний суб’єкт – Державний Трибунал, який притягає до конституційної відповідальності таких деліквентів: 1) Президент Польщі; 2) Голова Ради Міністрів; 3) члени Ради Міністрів; 4) Голова Національного банку Польщі; 5) Голова Вищої палати контролю; 6) члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення; 7) особи, яким Голова Ради Міністрів доручив управління міністерством; 8) Головнокомандувач Збройних Сил. Виділено види конституційно-правових санкцій, які може застосовувати Державний Трибунал та охарактеризовано процедуру притягнення до конституційної відповідальності деліквентів Державним Трибуналом.
Розкрито роль Конституційного Трибуналу Польщі як самостійного суб’єкта застосування певних видів конституційно-правових санкцій, а також висвітлено його роль в застосуванні конституційно-правових санкцій іншими суб’єктами.
Виділено та охарактеризовано такі три процедури розгляду питання конституційності політичних партій: 1) ситуації, якщо при розгляді заяви про реєстрацію політичної партії є сумніви щодо конституційності цілей або діяльності, викладених у статуті або платформі (програмі) політичної партії; 2) ситуації, коли політична партія зареєстрована, відбувається внесенням змін до її статуту, але ці зміни не сумісні з принципами демократії; 3) ситуації, коли мова йде про зареєстровану політичну партію, але в процесі її функціонування виникають сумніви в тому, чи відповідають її цілі та діяльність Конституції Польщі.
Виділено та охарактеризовано систему джерел конституційного права України, в яких містяться конституційно-правові санкції: Конституція України; закони України (в тому числі – міжнародні договори України, регламенти, що затверджені Законом України). Охарактеризовано роль рішень Європейського суду з прав людини в розвитку Конституції України та законів України, які містять конституційно-правові санкції. Класифіковано конституційно-правові санкцій в Україні: за основними інститутами конституційного права; за суб’єктами конституційно-правової відповідальності; залежно від юридичної природи субʼєктів як учасників відносин конституційно-правової відповідальності.
Охарактеризовано люстрацію в Естонії, Латвії, Литві, Німеччині та інших державах-учасницях ЄС, а також в Україні.
Дістали подальшого розвитку ідеї щодо обмеження конституційних прав людини і основоположних свобод в Україні та державах-учасницях ЄС: застосування таких конституційно-правових санкцій, як заборона реєстрації політичної партії, обмеження доступу до участі в управлінні державними справами покликані захистити конституційні цінності, але обмеження цих прав і свобод людини і громадянина не може бути свавільним і має бути сумісним з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Запропоновано зміни та доповнення до законодавства України: пп. 22 ст. 92 та ст. 80 Конституції України; п. 8 ст. 37 Конституції Автономної Республіки Крим; ст.ст. 3, 5, 11, 23 Закону України «Про політичні партії в Україні», ст. 38 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»; в законі України «Про очищення влади» передбачити, що люстрація носить індивідуальний характер, а також з мети люстрації виключити таку ціль, як «недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини» через те, що вона не охоплюється поняттям «люстрація».
Аргументовано необхідність розробки закону України про очищення влади (люстрацію) на деокупованій та реінтегрованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Результати цього дисератційного дослідження оприлюднено в 3-х наукових статтях, які опубліковано у наукових фахових виданнях України, 5-ти тезах доповідей на міжнародних наукових конференціях.