Встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін у нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів

Гордієнко Ю.М. Встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін у нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів : дис. ... доктора філософії (PhD) : 081 Право. Київ, 2026. 219 с.

Гордієнко Ю.М. Встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін у нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 081 – «Право». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Представлена дисертація є самостійною та завершеною науковою працею, у якій досліджено особливості та специфіка встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину протягом нотаріального провадження з посвідчення правочину. Обґрунтована важливість вивчення тематики даної роботи в як теоретичному аспекті шляхом аналізу чинного законодавства України та вітчизняної правової доктрини, так і практичному, розкриваючи специфіку здійснення згаданої процедури безпосередньо на практиці, а саме протягом нотаріального провадження з посвідчення правочинів. Таким чином, були наведені позиції науковців та вчених у контексті встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочинів, а також зазначені наявні прогалини та колізії в нормативному регулюванні в цій сфері. Також сформульовані пропозиції для вдосконалення законодавства України, зокрема у сфері нотаріату, щодо поняття, правової природи, порядку та характерних особливостей встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін відповідного правочину.
Комплексне формулювання й характеристика актуальності обраної теми, мети й задачі написання даної роботи зумовили формування й структуризації змісту дисертаційного дослідження, яке в результаті складається із вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, висновків та списку використаних джерел.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в дослідженні тематики даної дисертаційної роботи та виокремленні авторських дефініцій, розмежуванні понять, формулюванні переліку специфічних засад та необхідних класифікацій, які властиві процедурі встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочину
Згенеровано поради для нотаріусів, які допоможуть їм більш ефективно встановлювати дійсні наміри сторони/сторін відповідного правочину, наукові положення, висновків і пропозицій щодо вдосконалення законодавства в цій сфері, що в підсумку має важливе теоретичне та практичне значення.
Було розглянуто багатоманітність поняття «намір» серед позицій вітчизняних та зарубіжних вчених таких наук і галузей знань, як: філософія, психологія та правознавство. З метою деталізації і розкриття поняття «намір» як у нотаріальному процесі загалом, так і безпосередньо протягом здійснення нотаріусом процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину зокрема, було згенеровано своє власне визначення даної категорії в контексті тематики цієї роботи.
Аргументовано, що більш коректно використовувати слово «встановлювати» щодо інтернету, приладу, обладнання, серверу або кондиціонеру, але ніяк не для дійсності певного наміру сторони в нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів відповідно до положень Стаття 44 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, було запропоновано власний варіант заміни вищезгаданого слова на більш доречне формулювання «з’ясування дійсних намірів сторін правочину».
Проаналізовано наявний поділ у вітчизняній правовій доктрині видів намірів сторін у нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів на дійсні та недійсні, а також часто виокремлюючи як третій вид і хибні. Доведено некоректність обʼєднання цих трьох видів в одну класифікацію та після детального аналізу запропоновано виокремлювати дві різні класифікації: залежно від реальності наміру на дійсні й недійсні та залежно від спрямування наміру та ступеня усвідомлення особою його наслідків і бажання їх настання на такі види: істинний та хибний наміри.
Перераховано та обґрунтовано особливості проявів принципів нотаріального процесу з-поміж уже існуючих, якими нотаріус переважно керується при встановленні дійсних намірів сторін правочину при його нотаріальному посвідченні. Відтак аналіз чинного законодавства України та наявних праць вітчизняної правової доктрини показали недостатність уже існуючого регулювання в цій сфері. Саме тому було доповнено й удосконалено деякі непопулярні засади та додано свої власні, спеціальні принципи для більш повноцінного та ефективного регулювання процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочину при його нотаріальному посвідченні.
Детально описано місце процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину серед стадій нотаріального процесу та зроблено висновок, що така діяльність нотаріуса може мати місце та є доцільною під час першої та/або другої стадій відповідно. Водночас акцентується увага на різниці в прояві даної процедури протягом зазначених стадій нотаріального процесу та диференційовано мету її здійснення під час стадій відкриття нотаріального провадження та підготовки до безпосереднього вчинення нотаріальної дії.
Розкрито особливості в процесуальній діяльності нотаріуса зі встановлення дійсних намірів сторін правочину, зокрема здійснення ним медіації протягом встановлення дійсних намірів сторони/сторін правочину.
Охарактеризовано доцільність, необхідність і перспективу впровадження в законодавство України у сфері нотаріату та безпосередньо в саму нотаріальну практику можливості фіксації аудіо- та відеозасобами як ходу нотаріального процесу загалом, так і самої процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін зокрема.
Досліджена тема можливих помилок нотаріуса протягом процесу встановлення ним дійсних намірів сторони/сторін правочину та зображено правові наслідки їх здійснення. Було детально розкрито питання встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочинів з дефектами волі та мети й наведено конкретну судову практику щодо даного питання.
Проаналізовано роль та місце юридичної психології протягом процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину та зазначено аспекти її прояву. Також зазначено можливі причини та умови для маніпуляцій і обману з боку сторони/ сторін того чи іншого правочину. Представлено різновиди юридичної психології, особливості застосування яких залежать від виду правосвідомості особи, на які будуть спрямовуватися дослідження. Детально описані особливості встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину під час екстраординарних обставин, коли буде використовуватися екстремальна юридична психологія
Було звернено увагу на особливості встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочину в умовах воєнного стану та надані ефективні поради для нотаріусів щодо такої діяльності.
Розкрито значення психологічних знань, підготовки та готовності нотаріуса для правильного встановлення дійсних намірів сторін правочину, їх взаємозвʼязок та різницю між цими категоріями. Було зазначено етапи формування психологічної готовності майбутнього нотаріуса для роботи та безпосередньо для вдалого, ефективного й законного здійснення вказаної процедури, а також вказано такі чинники її формування: індивідуально-особистісні й соціально-педагогічні.
Крім того, виокремлено та конкретизовано критерії психологічної підготовки нотаріуса до майбутньої професії, а також передбачено заходи та поради для вдосконалення та підвищення рівня психологічної готовності нотаріусів та майбутніх нотаріусів, зокрема шляхом впровадження психотренінгових технологій під час здійснення навчального процесу.
Виокремлені та розʼяснені особливості встановлення нотаріусом дійсності намірів сторін при посвідченні окремих правочинів, таких як: договори про сплату аліментів, визначення місця проживання та порядку виховання дитини чи спілкування з нею та шлюбних договорів. Було згенеровано та передбачено питання, які нотаріусу варто уточнити в сторін вказаних правочинів для законного їх посвідчення та максимально ефективного здійснення процедури встановлення дійсних намірів останніх.
Охарактеризовано роль адвоката під час процедури встановлення нотаріусом дійних намірів сторін під час нотаріального провадження з посвідчення правочину у двох аспектах: як юриста, що здійснює свою діяльність на основі договору про надання правничої допомоги, при цьому сама сторона договору бере участь у нотаріальному процесі безпосередньо, та як представника, що здійснює свою діяльність на основі довіреності від свого клієнта, а сама сторона договору не бере участь в нотаріальному процесі безпосередньо. Крім того, розглянуто питання можливості виявлення нотаріусом зловмисності дій адвоката всупереч волі свого клієнта за допомогою проведення згаданої процедури.
Розкрито питання особливостей встановлення нотаріусом дійсних намірів окремих учасників, які виступають стороною / сторонами відповідного правочину, до яких варто віднести наступних субʼєктів: осіб літнього, похилого віку, осіб з вадами слуху та/або зору, іноземців, сторін правочину, якими є малолітні й неповнолітні, недієздатні й обмежено дієздатні особи тощо.
Були надані поради щодо здійснення нотаріусом процедури встановлення дійсних намірів зазначених субʼєктів та рекомендації, що допоможуть у посвідченні законного та ефективного правочину, який би відповідав цілям і потребам вказаних сторін/ сторони.
Ключові слова: нотаріус, нотаріальна процедура, нотаріальне провадження, посвідчення правочину, нотаріальна практика, правочин, договір, наміри, дійсні наміри сторін, встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину, принципи нотаріального процесу, шлюбний договір, аліментний договір, медіація, юридична психологія.