Амбівалентність фольклору та національна ідентичність в українському кінематографі за радянської відлиги
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
8 серпня 2025 р.
Автор(и) :
Левченко, Ілля
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
1(19)
ISSN :
2519-4801
Початкова сторінка :
72
Кінцева сторінка :
79
Цитування :
[APA 7] Левченко, І. (2025). Амбівалентність фольклору та національна ідентичність в українському кінематографі за радянської відлиги. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, (1(19)), 72–79. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2025.1.05
[ДСТУ] Левченко І. Амбівалентність фольклору та національна ідентичність в українському кінематографі за радянської відлиги. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва. 2025. № 1(19). С. 72—79. DOI: 10.17721/2519-4801.2025.1.05 (дата звернення: 25.07.2026).
Мета. У центрі цієї розвідки – аналіз дослідження американського історика Джошуа Ферста, присвяченого українському кінематографу другої половини ХХ століття. Основною метою є виявлення методологічних новацій автора, зокрема його спроба осмислення кінематографу як інструменту політики погляду та ідентичності, а також впровадження нових термінів – «фольклорного режиму» та «етнографічного режиму» – для розкриття напруження між офіційною ідеологією й візуальним репрезентуванням національного.
Методи. Аналіз здійснено шляхом текстуального опрацювання монографії Ферста, зі зверненням до ключових джерел, які він використовує (Беньямін, Адорно, Бурдьє, Томпсон, Міньйоло, Ансалдуа, Голубєв тощо), а також через міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-культурний, філософський та візуально-аналітичний інструментарій. Центральним дослідницьким інструментом стало порівняння кінострічок сталінської та постсталінської доби, зокрема фільмів Пирʼєва, Савченка, Параджанова, Осики, Іллєнка, а також аналіз візуальних образів у музеєфікованих просторах (скансени, етнопейзажі).
Результати. Ферст виявляє два радикально різні режими репрезентації національного: фольклорний, що слугував інструментом екзотизації та ідеологічного лакування дійсності, та етнографічний – як спробу привласнення автентичного образу візуальними засобами. Через аналіз карпатофілії як культурного й політичного феномену, автор демонструє, як український кінематограф на прикладі «Тіней забутих предків» перетворився на простір деколоніального висловлювання. Особлива увага приділена динаміці погляду, простору, автентичності й символічного впізнавання Іншого у радянському візуальному наративі.
Висновки. Дослідження Джошуа Ферста є зразком новаторського переосмислення українського радянського кінематографу та візуальної культури загалом. Його термінологічні та аналітичні інновації дозволяють виявити глибші шари політичної, культурної й ідентифікаційної боротьби, що точилася у візуальному полі. Праця є важливим внеском у деколоніальну оптику гуманітарних наук, відкриває нові перспективи для дослідження локального досвіду, трансгресії, репрезентації та пам’яті, і може бути корисною не лише для істориків кіно, а й для дослідників постколоніального контексту Східної Європи.
Методи. Аналіз здійснено шляхом текстуального опрацювання монографії Ферста, зі зверненням до ключових джерел, які він використовує (Беньямін, Адорно, Бурдьє, Томпсон, Міньйоло, Ансалдуа, Голубєв тощо), а також через міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-культурний, філософський та візуально-аналітичний інструментарій. Центральним дослідницьким інструментом стало порівняння кінострічок сталінської та постсталінської доби, зокрема фільмів Пирʼєва, Савченка, Параджанова, Осики, Іллєнка, а також аналіз візуальних образів у музеєфікованих просторах (скансени, етнопейзажі).
Результати. Ферст виявляє два радикально різні режими репрезентації національного: фольклорний, що слугував інструментом екзотизації та ідеологічного лакування дійсності, та етнографічний – як спробу привласнення автентичного образу візуальними засобами. Через аналіз карпатофілії як культурного й політичного феномену, автор демонструє, як український кінематограф на прикладі «Тіней забутих предків» перетворився на простір деколоніального висловлювання. Особлива увага приділена динаміці погляду, простору, автентичності й символічного впізнавання Іншого у радянському візуальному наративі.
Висновки. Дослідження Джошуа Ферста є зразком новаторського переосмислення українського радянського кінематографу та візуальної культури загалом. Його термінологічні та аналітичні інновації дозволяють виявити глибші шари політичної, культурної й ідентифікаційної боротьби, що точилася у візуальному полі. Праця є важливим внеском у деколоніальну оптику гуманітарних наук, відкриває нові перспективи для дослідження локального досвіду, трансгресії, репрезентації та пам’яті, і може бути корисною не лише для істориків кіно, а й для дослідників постколоніального контексту Східної Європи.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.23 MB
Контрольна сума :
(MD5):e9a3306a85dcb71c41576ded5ae4097c
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International