Засоби мовної реалізації та функції гумору в німецькомовних соціальних мережах та кінематографі

Дисертація присвячена комплексному дослідженню засобів мовної реалізації та функцій німецькомовного гумору в соціальних мережах YouTube та Instagram, а також у кінематографі країн, що належать до німецькомовного лінгвокультурного простору.
Новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше системно вивчено засоби мовної реалізації та функції гумору в німецькомовному кінематографі й соціальних мережах. Це дало змогу не тільки ретельно проаналізувати гумористичні вияви в аудіовізуальних медійних форматах (відео та повнометражних художніх фільмах), але й висвітлити механізми, за допомогою яких гумор формується в конкретному соціокультурному контексті. Результати дослідження узагальнено за допомогою комплексного підходу, який спирається на якісний та кількісний аналіз у межах теорії скриптів у поєднанні із загальною вербальною теорією гумору. У дисертації обґрунтовано та продемонстровано алгоритм застосування філософських теорій гумору, визначено особливості реалізації основних функцій гумору в комунікації, висвітлено мовні особливості реалізації гумору на матеріалі контекстів, дібраних із німецькомовних кінострічок і соціальних мереж.
Дисертація складається з анотації, вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел.
У вступі зазначено актуальність, новизну дослідження, обґрунтовано предмет, об’єкт і мету дослідження, окреслено його теоретичне та практичне значення, а також сформульовано положення, які винесено на захист.
У першому розділі «Теоретичні засади дослідження гумору» викладено різні підходи до розуміння гумору як суспільно значущого явища та простежено еволюцію його сприйняття з точки зору філософської думки. Детально розглянуто різні аспекти комічного в контексті трьох сімей філософських теорій: з позиції теорії ворожості, звільнення та невідповідності. Висвітлено сутність більш сучасного підходу до розуміння гумору крізь призму прагматичних функцій у комунікації. Зокрема, розкрито чотири функції гумору в комунікації: ідентифікації, роз'яснення та нав'язування соціальних норм, диференціації. Проілюстровано, як ці функції можуть об'єднувати та розділяти учасників комунікації.
У другому розділі «Методологія дослідження на базі семантичної теорії скриптів та загальної вербальної теорії гумору» обґрунтовано природу гумору як універсальної людської риси та важливість таких факторів, як кількість учасників гумористичного акту, наявність стимулу, психотип учасників, ситуація та приналежність мовців до суспільства як до певного соціального, культурного та етнічного середовища при сприйнятті й відтворенні ними гумору. Акцентовано увагу на тому, як ці фактори взаємодіють у процесі формування та розуміння гумористичних скриптів. Введено в обіг термін «гумористичний акт», який визначається певним контекстом для одиничного гумористичного висловлювання. Описано критерії, за якими можна визначити такий акт, порівнюючи його з комунікативними актами за концепцією Дж. Серля. Простежено фактори, які можуть сприяти ефективності гумору в жартах, а також продемонстровано взаємозв'язок між гумором і сміхом. Класифікація
гумору, представлена в цьому розділі, ілюструє еволюцію форм вираження гумору від відносно простих й агресивних, таких як глузування, до складних та витончених, і водночас менш агресивних, таких як загадка з каламбуром. Проаналізовано семантичну теорію скриптів Віктора Раскіна як першу лінгвістичну теорію гумору. В рамках цього розділу розкриваються її основні компоненти: скрипт, семантична мережа та комбінаторні правила поєднання скриптів. Подальша частина розділу присвячена загальній вербальній теорії гумору, яку розробили В. Раскін і С. Аттардо з метою доповнення й урізноманітнення методології аналізу гумористичних актів. Викладена теорія базується на шести ключових ресурсах знань: опозиції скриптів, логічному механізмі, ситуації, цілі, наративній стратегії та мові. В розділі визначено основні методологічні засади дисертаційного дослідження.
У третьому розділі «Гумор у німецькомовному кінематографі» розглянуто особливості німецького гумору та ймовірні причини, що їх зумовлюють, такі як специфіка німецької граматики, описовість німецької мови, елементи, що створюють емоційний фон у кінофільмі, наприклад зловтіха (Schadenfreude), та інші. Зосереджено увагу на аналізі ландшафту німецькомовного кінематографа з урахуванням вищезазначених аспектів. Матеріал для емпіричного дослідження був ретельно відібраний із сотень годин аудіовізуального контенту та обмежений до 28 годин 59 хвилин. Ця вибірка охопила матеріали з 16 кінострічок за період з 1985 по 2021 роки, які відібрані на основі рейтингів та досліджень користувацьких відгуків як у традиційному форматі кінофільмів з прокату, так і в більш сучасному форматі демонстрації кінострічок за допомогою платформи Netflix. У контексті аналізованих кінострічок досліджено розподіл підтримуваних мов для озвучування та субтитрування, а також їхню жанрову різноманітність й акторський склад. Якісний аналіз, здійснений за допомогою чотирьохетапного підходу, дозволив комплексно дослідити філософський, прагматично-комунікативний, когнітивний та лінгвістичний аспекти гумору в рамках кожного гумористичного акту. Висвітлено базові тенденції щодо поєднання основних показників, які зумовлюють виникнення гумору в німецькомовному кінематографі та німецькомовних соціальних мережах, які верифіковано також за допомогою статистичних методів.
У четвертому розділі «Гумор у німецькомовних соціальних мережах» досліджено специфіку німецькомовного гумору на прикладі виступів 50 артистів німецькомовної сцени в жанрі стендап комедії (стенд-апу), представлених на відеохостингах YouTube та Instagram. Для цього укладено список артистів комічного жанру, отриманий у результаті аналізу контексту номінацій, отриманих нагород, участі в різних заходах та кількості згадувань у німецькомовному віртуальному просторі. Фіксація кількості підписників особистих сторінок артистів у згаданих вище мережах та глядачів їх виступів дозволила відносно об'єктивно визначити їхню популярність та розмір потенційної аудиторії. Чотириступеневий інструментарій якісного аналізу дав змогу комплексно та детально розглянути засоби мовної реалізації та функції гумору в контекстах, відібраних за допомогою методу транскрибування з сотень годин матеріалу, який звужено до 4 годин 16 хвилин і 10 секунд для докладнішого аналізу гумористичних актів. Ці акти використані для ілюстративних прикладів. Кількісний аналіз підтвердив значну різноманітність як гумористичних актів, так і використовуваних особливостей вираження гумору. Засвідчено більшу концентрацію опозицій скриптів на одиницю часу в межах гумористичних актів, дібраних з німецькомовних соціальних мереж, порівняно із вибіркою з німецькомовних кінофільмів.
У дисертаційному дослідженні комплексно розкрито філософську сутність гумору, його функції в комунікації, когнітивні механізми дії та засоби мовного вираження гумору на основі матеріалів із німецькомовних кінострічок і виступів німецькомовних артистів комічного жанру в соціальних мережах YouTube та Instagram. Запропонована методологія дослідження може знайти застосування як для німецької, так і для інших мов, і покликана використовуватися для аналізу вербального гумору у різних формах його виявлення, незалежно від наявності аудіовізуальної складової, у тому числі в публіцистичних та художніх текстах, усній комунікації, інших потенційних джерелах гумору.

Жугай В. В. Засоби мовної реалізації та функції гумору в німецькомовних соціальних мережах та кінематографі : дис. … д-ра філософії : 035 Філологія / Жугай Віталій Віталійович. – Київ, 2024. – 250 с.