Мнемонічна модель чеської рецепції радянської спадщини в посткомуністичну добу

Мотрук, С. (2025). Мнемонічна модель чеської рецепції радянської спадщини в посткомуністичну добу. Етнічна історія народів Європи, (75), 141–148. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.18

На основі широкої джерельної бази в статті висвітлено особливості чеської мнемонічної моделі рецепції радянської спадщини з урахуванням впливу цілого комплексу об’єктивних та суб’єктивних чинників. Проаналізовано досвід Чеської Республіки стосовно подолання комуністичного тоталітарного минулого в контексті переформатування колективної пам’яті та символічного простору в часи демократичного транзиту. Доведено, що процес декомунізації в цій країні, незважаючи на певну контроверсійність, відбувався найбільш послідовно і мав ґрунтовну законодавчу базу, що стосувалася засудження комуністичного режиму, люстрації колишніх посадовців, пов’язаних із ним, надання правового статусу учасникам боротьби проти тоталітаризму, забезпечення доступу до архівних документів спецслужб. Особлива увага приділена специфічній інституційній формі історичної політики у вигляді Інституту дослідження тоталітарних режимів, першочерговим завданням якого стало всебічне вивчення періодів нацистської та комуністичного окупації Чехословаччини. З його появою держава отримала організацію, покликану координувати її зусилля у царині національної пам’яті. Визначено найбільш чутливі для суспільної свідомості складові процесу декомунізації, серед яких зміна топонімії, демонтаж пам’ятників та інших меморіальних об’єктів. Розглянуто різні засоби комеморативних репрезентацій у посттоталітарну добу, форми музеєфікації та меморіалізації, котрі демонструють потенційно суперечливі спроби як примирення зі складним минулим, так й активної реінтерпретації важливого минулого новим поколінням. На конкретних прикладах доведено значний внесок музеїв у створення нинішньої рецепції комунізму й соціалістичної спадщини. Чеський досвід переконливо показує, що специфіка вирішення як проблеми ставлення до тоталітарного минулого, так і утвердження власної національної ідентичності обумовлюється складністю феномену колективної пам’яті й особливостями сучасної політичної культури, яка є важливим компонентом характеристики політики пам’яті.