Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2026
Автор(и) :
Жуковська, Галина
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1(29), ч. 1
ISSN :
2410-4094
Початкова сторінка :
146
Кінцева сторінка :
161
Цитування :
[APA 7] Жуковська, Г. (2026). Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка. Шевченкознавчі студії, (29), ч. 1, 146–161. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2026.1(29).1/146-161
[ДСТУ] Жуковська Г. Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка. Шевченкознавчі студії. 2026. Вип. 1(29), ч. 1. С. 146—161. DOI: 10.17721/2410-4094.2026.1(29).1/146-161 (дата звернення: 30.07.2026).
Вступ. Міфологема дерева посідає важливе місце в поезії Тараса Шевченка, вона репрезентує морально-етичні цінності, вірування, традиції, соціальні уявлення, історичну пам'ять, а також психоемоційні стани ліричного суб'єкта. Цей образ у художньому дискурсі поета функціонує як полісемантична символічна структура, що інтегрує архетипні, фольклорні та індивідуально-авторські значення.
Методи. Дослідження міфологеми дерева в поезії Тараса Шевченка здійснюється із застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів, зокрема міфокритичного, структурно-семіотичного та історико-літературного.
Результати. Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка насамперед репрезентує сакральний простір України як топос рідного краю, актуалізуючи ностальгійний дискурс утраченого "раю" та екзистенційної туги за ним.
Відтворюючи ідилічний, вимріяний образ утраченого рідного світу, невід'ємними маркерами якого в поезії Тараса Шевченка постають щасливі закохані чи гармонійна сім'я (родина), біленька хатка в квітучому садку, поет органічно продовжує біблійну й барокову українську традицію, у якій сад осмислюється як символ раю небесного і земного, центр космічної гармонії, уособлення духовного ідеалу, пов'язаного з перебуванням людини в стані первісної райської ідилії.
Образи дерев, які акумулюють глибоку міфологічну символіку, в Шевченковій поетичній концепції увиразнюють внутрішні стани ліричного суб'єкта, його екзистенційний досвід. Образи тополі, верби, калини, дуба тощо стають інструментами психологізації поетичного світу й водночас носіями ширшого онтологічного змісту.
Означена міфологема функціонує як символічно-історіософська модель, у якій поєднуються мотиви циклічності буття, національної пам'яті, занепаду й відродження. Водночас міфологема еволюціонує до універсальної моделі "дерева життя", архетипу Світового дерева, що символізує життєтворчу енергію та смислову повноту буття.
У поетичному світі Тараса Шевченка міфологема дерева реалізується як полісемантичний образ-символ, що відображає індивідуальний екзистенційний досвід, народний світогляд й історичну пам'ять.
Висновки. Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка є одним із важливих системотвірних складників художньо-міфологічної картини світу, багатозначний і архетипний, що тяжіє до моделі Світового дерева та інтегрує природний, соціально-історичний і духовно-ціннісний виміри буття.
Методи. Дослідження міфологеми дерева в поезії Тараса Шевченка здійснюється із застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів, зокрема міфокритичного, структурно-семіотичного та історико-літературного.
Результати. Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка насамперед репрезентує сакральний простір України як топос рідного краю, актуалізуючи ностальгійний дискурс утраченого "раю" та екзистенційної туги за ним.
Відтворюючи ідилічний, вимріяний образ утраченого рідного світу, невід'ємними маркерами якого в поезії Тараса Шевченка постають щасливі закохані чи гармонійна сім'я (родина), біленька хатка в квітучому садку, поет органічно продовжує біблійну й барокову українську традицію, у якій сад осмислюється як символ раю небесного і земного, центр космічної гармонії, уособлення духовного ідеалу, пов'язаного з перебуванням людини в стані первісної райської ідилії.
Образи дерев, які акумулюють глибоку міфологічну символіку, в Шевченковій поетичній концепції увиразнюють внутрішні стани ліричного суб'єкта, його екзистенційний досвід. Образи тополі, верби, калини, дуба тощо стають інструментами психологізації поетичного світу й водночас носіями ширшого онтологічного змісту.
Означена міфологема функціонує як символічно-історіософська модель, у якій поєднуються мотиви циклічності буття, національної пам'яті, занепаду й відродження. Водночас міфологема еволюціонує до універсальної моделі "дерева життя", архетипу Світового дерева, що символізує життєтворчу енергію та смислову повноту буття.
У поетичному світі Тараса Шевченка міфологема дерева реалізується як полісемантичний образ-символ, що відображає індивідуальний екзистенційний досвід, народний світогляд й історичну пам'ять.
Висновки. Міфологема дерева в поезії Тараса Шевченка є одним із важливих системотвірних складників художньо-міфологічної картини світу, багатозначний і архетипний, що тяжіє до моделі Світового дерева та інтегрує природний, соціально-історичний і духовно-ціннісний виміри буття.
Галузі знань та спеціальності :
B11 Філологія (за спеціалізаціями)
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
381.75 KB
Контрольна сума :
(MD5):1340eb86fe499a6abb10712bdaeb94d0
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International