Феномен сорому як психологічна генеза життєтворення

КОПИЛОВ, Д. (2025). The phenomenon of shame as the psychological genesis of life-creation. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 2(22), 98–104. https://doi.org/10.17721/BPSY.2025.2(22).11

Вступ. Динамічні процеси у сучасному українському суспільно-політичному просторі життєтворення набуває значення ресурсу для збереження цілісності та розвитку особистості, однак його генеза по-різному пояснюється у провідних методологічних традиціях. Мета статті — розкрити зміст і структуру генези життєтворення особистості в сучасній психології та окреслити емоційний чинник, що може запускати/блокувати суб’єктне конструювання життя.
Методи. У ході теоретико-методологічного дослідження застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та концептуалізації. Матеріал інтерпретовано з урахуванням узгодженості складників житєтворення (емоційного, когнітивного, поведінкового).
Результати. Показано, що життєтворення має різну генезу, зокрема: в гуманістично-екзистенційній традиції — це внутрішні сенси, автентичність, свободи, відповідальність; в  біхевіористичній/соціально-когнітивній — це навчання, саморегуляція, моделювання, адаптація; в психоаналітичній — це трансформація несвідомого, символізація досвіду, сублімація; у персонологічно-розвитковій — це інтеграція подій і рішень у біографічну перспективу, цілепокладання, вчинок. Обґрунтовано припущення про те, що у змісті емоційного складника життєтворення системотвірним джерелом, яке визначає узгодженість компонентів життєтворення, є сором. Функціональний сором виконує регулятивну соціальну роль, підтримує цілісність «Я», а токсичний сором як інтроєктована домінанта деформує смислотворення, звужує свободу вибору, блокує активність/дію, руйнує інтероцептивну чутливість і спричиняє феномен «замороженої агентності» та втрату особистістю суб’єктності.
Висновки . Життєтворення доцільно трактувати як процес і результат узгодження сенсу й дії, внутрішніх і зовнішніх умов, що насамперед зумовлюється станом емоційної регуляції. Токсичний сором є антагоністом життєтворення, оскільки переводить особистість у позицію об’єкта оцінювання та паралізує авторство життя; натомість інтеграція сорому й відновлення імпульсу, дії, творчості та суб’єктності зумовлює контексти повернення особистості до конструювання власного життєвого простору.