ТРАНСГЕНЕРАЦІЙНИЙ ХАОС НЕМЕЗИДИ У "АНТІГОНІ": КЛАСИЧНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ СОФОКЛА ГЕГЕМОНІСТАМ

Паппас, Д. Д., Асимакопулу, Д. (2022). TRANSGENERATIONAL NEMESIC CHAOS IN THE ANTIGONE: SOPHOCLES' CLASSICAL FOREWARNING TO HEGEMONISTS. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 47–53. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.32.09

Якщо множинні дихотомії в "Антігоні" розглядати в контексті внутрішнього покоління, тобто як співзвучні конфлікти за життя Антігони, то сюжет драми можна сприймати як стохастичний і досить непередбачуваний щодо його катастрофічного результату, тобто загибелі всіх дійових осіб, тоді як їхній поліс потрапив у пастку, здавалося б, нестійкої рівноваги. Проте, якщо дихотомію розглядати в трансгенераційному контексті, тобто як останній епізод у ланцюжку драматичних і взаємопов'язаних подій, які охоплюють багато поколінь конфлікту між царським домом Лабдакідів і божественним або космічним порядком, то сюжет може вважатися визначеним і досить передбачуваним щодо свого трагічного результату. Із такої позиції, падіння династії могло бути зумовлене божественним провидінням або космічною телеологією: у період зміни поколінь поліс, імовірно, міг весь час наближатися до стабільної рівноваги, відповідно до природного порядку Всесвіту, тобто рівноваги, зумовленої зникненням зарозумілої династії. У цьому контексті в "Антігоні" на перший план виходить основне попередження Софокла гегемоністам: навіть наймогутніші та самовдоволені винуватці зарозумілості можуть насправді діяти як несвідомі пішаки божественної волі чи космічної телеології – пішаки, спіймані в пастку наперед визначеним і динамічно хаотичним ходом дій, який врешті-решт, у трансгенераційному періоді, призводить до абсолютного панування непереможної Немезиди.