Трансформація культурного простору європейського міста: від органічної тканини середньовіччя до урбаністичного модерного проєкту

Морозов, А. (2026). Трансформація культурного простору європейського міста: від органічної тканини середньовіччя до урбаністичного модерного проєкту. Українські культурологічні студії, 1(18), 39–47. https://doi.org/10.17721/UCS.2026.1(18).05

Вступ. Дослідження трансформації культурного простору європейського міста від органічної, символічно насиченої тканини Середньовіччя до раціоналізованих і функціонально диференційованих урбаністичних моделей Модерну, що заклали основу сучасних процесів глобалізації, стандартизації та уніфікації міського простору, актуалізують переосмислення світоглядних і філософських принципів містобудування, дозволяє виявити, яким чином зміна уявлень про порядок, раціональність і владу впливала на формування просторових практик і культурних кодів міста. У цьому контексті особливого значення набуває аналіз переходу європейської культури та способу мислення від Премодерну до Модерну, що проливає світло на вирішення сучасних проблем збереження культурної спадщини та втрати ідентичності "типового міста".Метою статті є висвітлення взаємозв'язку між філософсько-світоглядними засадами Модерну і трансформацією культурного простору європейського міста. Поставлена мета передбачає (1) порівняльний аналіз особливостей планування та функціонування середньовічного та модерного міст і (2) вплив трансформації міського середовища на творчий і когнітивний людський потенціал.
Методи. У статті використані історико-філософський, порівняльно-історичний, психологічний методи, а також метод case studies.
Результати. Показано, що зміна світоглядних основ європейської культури - від сакральної космології до раціоналізованого розуміння світу - супроводжувалася глибокими змінами в організації міського простору. Середньовічне місто формувалося як органічна тканина, що відображала релігійно-символічне уявлення про космос. Натомість урбаністика Модерну ґрунтувалася на принципах геометричної регулярності, функціональної диференціації та централізованого проєктування. Особливу увагу приділено процесу раціоналізації та "розчаклування світу", що обумовлені "Поставом" як способом розкриття буття. Показано, що модерне місто стає не лише архітектурним, а й політичним проєктом, проявом нового типу "влади над життям".
Висновки. У статті висувається і доводиться гіпотеза, що зміна історичних епох супроводжується не лише створенням нових просторових форм, а й руйнуванням матеріальних і символічних слідів попередніх культурних світів, що обмежує можливості сучасного розуміння історичного минулого. Водночас уніфікація міського середовища веде до дегуманізації та знеособлення, зменшуючи когнітивний, творчий та екзистенційний потенціал розвитку людини.