Законодавчі обмеження щодо обрання та застосування запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні

Музиченко, О. (2020). LEGISLATIVE RESTRICTIONS ON ELECTION AND APPLICATION OF A PRECAUTIONAL MEASURE AS A BAIL IN CRIMINAL PROCEEDINGS. Вісник кримінального судочинства(1), 37–45. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2020.1-2/37-45

Одним із найбільш важливих питань при застосуванні будь-яких заходів примусу є дотримання основоположних прав людини, гарантії забезпечення яких закріплені як у міжнародно-правових актах, так і в національному законодавстві. У теорії кримінального процесуального права застосування заходів примусу, зокрема запобіжних заходів під час кримінального провадження, завжди є актуальним. Серед усіх запобіжних заходів у наукових публікаціях значна увага приділяється питанню обрання та застосування застави. Проте серед науковців та практичних працівників немає однозначного підходу до визначення багатьох питань, пов’язаних з визначенням підстав та предмета застосування застави, порядку її внесення, розміру застави тощо. На сьогодні актуальним є питання щодо законодавчого визначення підстав для обмеження обрання та застосування застави, а також визначення її розміру при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальних провадженнях щодо окремих видів злочинів.
Мета статті. Дослідження питання розширення дискреційних повноважень слідчого судді, судді, які надають право не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальних провадженнях щодо окремих видів злочинів.
Результати наукового дослідження. З урахуванням аналізу вітчизняного та зарубіжного кримінального процесуального законодавства, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та рішень Конституційного Суду України автором статті досліджено та проаналізовано законодавчі ініціативи обмеження застосування запобіжного заходу у виді застави у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину. Обґрунтовано недоцільність запровадження таких обмежень через призму сутності, завдань та цілей запобіжних заходів у кримінальному провадженні, а також конституційних засад щодо прав і свобод людини і громадянина.