ПРАВОПИСНА ТА ЛЕКСИЧНА ВАРІЯНТНІСТЬ У ПУБЛІЦИСТИЦІ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (НА МАТЕРІЯЛІ ГРАКУ)

БОРДОВСЬКА, А. (2024). THE SPELLING AND LEXICAL VARIATION IN NEWSPAPERS AND MAGAZINES PUBLISHED DURING THE SECOND WORLD WAR (BASED ON GRAC). Linguistic and Conceptual Worldviews, 1(75), 36–59. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2024.1.03

Здійснено розслід варіянтности мовної норми в газетах різного політичного спрямування часів Другої світової війни в Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови (ГРАКу) та простежено вплив ідеології на формування мовної норми. Виявлено, що німецькі окупаційні й підпільні газети ОУН-УПА тяжіють до Правопису 1928 року, хоч простежується варіянтність, а радянські – до Правопису 1933 року. Встановлено, що вибір того чи того варіянта залежав від політичної орієнтації видання. На лексичному рівні радянська періодика тяжіє до іншомовних слів, а німецька та підпільна знову демонструють різні тенденції.
_____________
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Ажнюк, Б. (1999). Мовна єдність нації: діаспора й Україна. Рідна мова.
Архангельська, А. (2019). Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. Видавничий дім Дмитра Бураго.
Барчук, М. (2012). Фонетико-правописні особливості вокалізму в літературній мові галичини середини ХІХ ст. Мовознавчий вісник. Збірник наукових праць., 14-15, 27–36.
Бордовська, А. (2023). Варіянтність мовної норми в газетах часів Другої світової війни. Мовний простір сучасного світу: Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів і молодих учених (м. Київ, 26 травня 2023 р.). НаУКМА, 39–43.
Вихованець, І. (2004). Ненаукові пристрасті навколо українського правопису. Українська мова, 2, 3–24.
Голоскевич, Г. (1929). Правописний словник. Харків.
Городенська, К. (2023). Принципи і методологія українського правопису. Українська мова, 1, 32-49.
Максимович, М. (1880). О правописаніи Малороссійскаго языка: Письмо къ Основьяненку. Максимович М. Собраніе сочиненій. [в 3-х т.]. Киев, III, 312–328.
Німчук, В. (1990). Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ. Мовознавство, 6.
ОАСК скасував нову редакцію правопису – адвокат. Українська правда.   https://www.pravda.com.ua/news/2021/01/28/7281517/ (дата звернення: 17.09.2023).
Огієнко, І. (1990). Нариси з історії української мови: система українського правопису. Вінніпег.
Огієнко, І. (2001). Історія української літературної мови / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. К.: Наша культура і наука.
Пономарів, О. (2001). Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь.
Пономарів, О. (2001). Правопис: хто проти? Свобода, 17, 21.
Пугач, В. (2019). Від "Граматки" П. Куліша до "Українського правопису" 2019 року: соціокультурний контекст кодифікації. Література та культура Полісся. 96. Серія "Філологічні науки", 13, 78-89.
Сімович, В. (1984). Літери і політика (п'ятдесят років фонетичного правопису в Галичині і на Буковині). Українське мовознавство. University of Ottawa Press.
Тараненко, О. (1997). Лінгвістичний і соціальний комплекс проблем навколо сучасного українського правопису. Український правопис: так і ні: Обговорення нової редації «Українського правопису». Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра, 12-18.
Толочко, П. (1998). Що або хто загрожує українській мові. Київ.
Український правопис. (1929). Київ: Державне вид-во України.
Український правопис. (1933). Харків: Радянська школа.
Український правопис. (1940). Київ.
Український правопис. (2019). Підготувала робоча група Українсько національної комісії з питань правопису.
Фаріон, І. (2004). Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. Львів: Монастир Свято-Іванівська Лавра; Свічадо.
Хомич, Т. (2022). Неофімінативи в сучасному українськомовному дискурсі в контексті мовної норми. Педагогічні обрії, 2 (122), 41-45.
Шведова, М. (2020). Граматичне освоєння запозичених іменників із кінцевим -о в українській мові: корпусне дослідження. Українська мова, 2, 13–30.
Шведова, М. (2021). Лексична варіантність в українській пресі 1920–1940-х років і формування нової лексичної норми (корпусне дослідження). Мовознавство, 1, 16-35.
Шерех, Ю. (1998). Так нас навчали правильних проізношеній. Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Харків, 3, 203-249.
Яворська, Г. (2000). Прескриптивна лінгвістика як дискурс. Мова. Культура. Влада. Київ.
Hall-Lew, L., Friskney, R. & Scobbie, James M. (2017). Accommodation or political identity: Scottish members of the UK Parliament. Language Variation and Change, 29(3), 341-363.
Rafiyenko, D., & Ilja A. Seržant. (2022). Ideology and identity in grammar: A diachronic-quantitative approach to language standardization processes in Ancient Greek. In: Müller, Johannes (ed.), Connectivity Matters! Social, Environmental and Cultural Connectivity in Past Societies (рр. 187-210). Leiden: Sidestone Press,
 
РЕСУРСИ
Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК) / М. Шведова, Р. фон Вальденфельс, С. Яригін, А. Рисін, В. Старко, М. Возняк, М. Крук та ін. Київ; Львів; Єна, 2017–2023.   uacorpus.org.
Diasporiana. Електронна бібліотека. https://diasporiana.org.ua/.
LIBRARIA. Архів української періодики онлайн.   https://libraria.ua/.