Соціальна перцепція у контексті менталізаційних здібностей особистості

Семків, І. І., Герца, А. В. (2024). Соціальна перцепція у контексті менталізаційних здібностей особистості. Український психологічний журнал, (1), 138–157. https://doi.org/10.17721/upj.2024.1(21).9

Формування атрибуцій є неуникним психічним явищем та наслідком соціальної перцепції, воно слугує джерелом побудови цілісних суджень про людей та стосунки, особливо у ситуаціях інформаційного дефіциту, створюючи при цьому умови для упереджень та помилок сприймання. Особистісні риси перцепієнта, зокрема когнітивна складність і здатність до саморегуляції, що визначаються менталізаційними здібностями особистості, можуть бути пов’язані з особливостями першого враження, яке він формує про іншу людину. Здібності до вищого розвиненого рівня менталізації формуються у ранньому дитинстві і визначаються якістю стосунків з основним опікуном. Поряд з цим існує вроджений автоматичний рівень менталізації, який базується на рефлекторних реакціях та лежить в основі соціальних упереджень. У статті представлено результати дослідження характеру взаємозвʼязку між вираженістю упередженості та рівнем розвитку менталізаційних здібностей досліджуваних осіб. Досліджувана група перцепієнтів (268 осіб віком від 18 до 80 років, з яких 67 чоловіків і 201 жінка), оцінювала фотографії десяти осіб (5 чоловіків і 5 жінок) та давала відповіді щодо свого першого враження про них. Крім цього вимірювався рівень розвитку менталізації перцепієнтів за допомогою «Опитувальника вимірювання рівня менталізації MZQ». Виявлено, що здатність перцепієнтів до регуляції афекту та їх показники за шкалою режиму психічної еквівалентності пов’язані зі ступенем упередженості в процесі атрибуції. Чим радикальніші судження виносить в процесі атрибуції перцепієнт, тим нижчою є його здатність до регуляції афекту. І навпаки, чим вищою силою спротиву упередженості наділений перцепієнт, тим краще він може регулювати афект.