Масова житлова забудова Києва часів СРСР: прояв національних особливостей містобудування чи формування уніфікованого простору радянського міста

Мельничук, А., Костенко, В., Москаленко, М., & Нечитайло, П. (2024). Масова житлова забудова Києва часів СРСР: прояв національних особливостей містобудування чи формування уніфікованого простору радянського міста. Географія та туризм, (75), 43-50. https://doi.org/10.17721/2308-135X.2024.74.43-50

Метою статті є встановлення особливостей містобудівного освоєння Києва через вивчення житлових масивів, що зводились у модерністичну добу та можливості їх врахування в інтересах післявоєнного відновлення міст України та забудови Києва у майбутньому.

Методика. Здійснена оцінка планувальних особливостей трьох обраних авторами житлових масивів Києва соціалістичного періоду через матрицю критеріїв, розроблену за принципом комплексної оцінки території у розрізі трьох основних функціональних зон. Результати оцінювання слугували даними для побудови моделей у вигляді пелюсткових діаграм, що відображають рівень планувальних особливостей житлових масивів у розрізі кожної із зон.

Результати. Розкрито особливості масового житлового будівництва у столиці України у другій половин ХХ ст. як наслідку адаптації української містобудівної наукової школи та практики до реалій радянської ідеологізації у містобудуванні. Аналізується зміна містобудівного обличчя Києва у модерністичну добу, формування різних течій у столичному містобудуванні, форми реалізації та трендів у містобудування за часів її радянської ідеологізації. Київ стає ареною боротьби у містобудівному освоєнні та переосвоєні у час після ІІ Світової війни на фоні зростання стрімкої урбанізації, зміни у вимогах до житлового будівництва та гострих проявах колоніалізму. Проведено порівняльний аналіз трьох кейсів житлового будівництва, які зафіксували прогрес у житловому будівництві з точки зору містобудування на різних етапах післявоєнної забудови Києва – житлові масиви «Березняки», «Синєозерний» та «Теремки 1», що можуть краще розкрити містобудівний контекст, у якому відбувається протистояння будівництва «європейського» та/або «радянського» міста.

Наукова новизна. Апробована методика польового дослідження архітектурної та містобудівної композицій, облаштування міських просторів різного типу, мікрозонування з метою порівняння житлових масивів та встановлення їх користувацьких властивостей є авторською розробкою. Встановлено, що не зважаючи на колоніальну політику, яка мала значний прояв у містобудування в Україні часів СРСР, українські містобудівельники під пресом радянської ідеологічної машини залучали кращий європейського досвід у плануванні та проектувані в інтересах мешканців столиці України.

Практична значимість. Запропонована методика та отримані результати можуть бути використані при плануванні й організації міського простору. Житлове масове будівництво залишиться нагальним завданням в Україні та потребує осмислення негативного досвіду та залучення кращих практик забудови Києва у модерністичну добу.