Неусталеність лексико-граматичної системи ранньовізантійської грецької мови: процеси та причини
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
листопад 2024 р.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
2 (36)
ISSN :
2709-8494
Початкова сторінка :
62
Кінцева сторінка :
67
Цитування :
[APA 7] Звонська, Л. Л. (2024). Неусталеність лексико-граматичної системи ранньовізантійської грецької мови: процеси та причини. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (36)), 62–67. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.36.10
[ДСТУ] Звонська Л. Л. Неусталеність лексико-граматичної системи ранньовізантійської грецької мови: процеси та причини. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2024. № 2 (36). С. 62—67. DOI: 10.17721/1728-2659.2024.36.10 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. Розглядаються особливості ранньовізантійської грецької мови на основних рівнях мовної структури: фонетичному, граматичному й лексичному.
Методи. У дослідженні використано такі методи: описовий, зіставний, лексико-граматичний і мовно-історичний аналіз.
Результати.Проаналізовано явища спрощення, уніфікації, змішування родових ознак і взаємопроникнення парадигм у системі імені. У системі дієслова простежується процес змішування форм перфекта й аориста в лексико-семантичному і граматико-морфологічному плані, неврегульованість системи майбутнього часу, значне хитання в ужитку перифрастичних конструкцій із футуральним і перфектним значенням, поширення аналітичного формотворення, формування лексико-граматичної вербалізації категорії виду. У системі дієприкметника спостерігається змішування родових і відмінкових форм, втрата відносно-часового функціонального розрізнення; активні дієприкметники набувають функцій герундія. У системі синтаксису звужується безприйменникове використання відмінків, а внаслідок морфонологічних змін із впливом на парадигми кон'юнктива й оптатива змінюються звичні правила гіпотаксису. Зазначено, що в цей період розвиваються й чітко оформлюються два напрями розвитку грецької мови: літературний, зі збереженням аттикістичних тенденцій, і нелітературний, який прагнув далі розвивати народно-розмовну мову. Зауважено лінгвістичні, соціальні, історичні й культурні причини мовних явищ ранньовізантійської доби. Лексика перших віків Візантії як зазнавала впливу словотвірних моделей латинської мови, а згодом новоєвропейських і східних, так і послідовно використовувала давньогрецькі композити, проте часто порушуючи звичні моделі композитного словотвору класичної доби.
Висновки.Описано процеси розвитку грецької мови ранньовізантійської доби, спостережено тенденцію до значних морфонологічних, лексико-граматичних і функціонально-семантичних змін у системі імені й дієслова, для яких характерна значна неусталеність.
Методи. У дослідженні використано такі методи: описовий, зіставний, лексико-граматичний і мовно-історичний аналіз.
Результати.Проаналізовано явища спрощення, уніфікації, змішування родових ознак і взаємопроникнення парадигм у системі імені. У системі дієслова простежується процес змішування форм перфекта й аориста в лексико-семантичному і граматико-морфологічному плані, неврегульованість системи майбутнього часу, значне хитання в ужитку перифрастичних конструкцій із футуральним і перфектним значенням, поширення аналітичного формотворення, формування лексико-граматичної вербалізації категорії виду. У системі дієприкметника спостерігається змішування родових і відмінкових форм, втрата відносно-часового функціонального розрізнення; активні дієприкметники набувають функцій герундія. У системі синтаксису звужується безприйменникове використання відмінків, а внаслідок морфонологічних змін із впливом на парадигми кон'юнктива й оптатива змінюються звичні правила гіпотаксису. Зазначено, що в цей період розвиваються й чітко оформлюються два напрями розвитку грецької мови: літературний, зі збереженням аттикістичних тенденцій, і нелітературний, який прагнув далі розвивати народно-розмовну мову. Зауважено лінгвістичні, соціальні, історичні й культурні причини мовних явищ ранньовізантійської доби. Лексика перших віків Візантії як зазнавала впливу словотвірних моделей латинської мови, а згодом новоєвропейських і східних, так і послідовно використовувала давньогрецькі композити, проте часто порушуючи звичні моделі композитного словотвору класичної доби.
Висновки.Описано процеси розвитку грецької мови ранньовізантійської доби, спостережено тенденцію до значних морфонологічних, лексико-граматичних і функціонально-семантичних змін у системі імені й дієслова, для яких характерна значна неусталеність.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::035 Філологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
436.83 KB
Контрольна сума :
(MD5):b9f800f5a2a7cb57c2b4e900ee0f4c2c
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International