Перенесення вологи в атмосфері та атмосферні ріки в Атлантико-Європейському секторі

Фомічев Н. Р. Перенесення вологи в атмосфері та атмосферні ріки в Атлантико-Європейському секторі : кваліфікаційна робота бакалавра : Е4 Науки про Землю / наук. кер. О. А. Щеглов. Київ, 2025. 97 с.

У роботі проведено комплексне дослідження змін просторового розподілу питомої вологості повітря на ізобаричному рівні 850 гПа та повторюваності атмосферних рік у Атлантико-Європейському секторі протягом 1961–2020 рр. Використано дані реаналізу NCEP/NCAR Reanalysis 1 та каталог атмосферних рік, ідентифікованих за алгоритмом, що запропонований Б. Гуаном та співавторами. Результати свідчать про зростання вмісту вологості та активізації перенесення вологого повітря в напрямку північного полюса в зимовий період.
Найбільше підвищення питомої вологості на ізобаричному рівні 850 гПа виявлено над Північною Атлантикою та Західною Європою. Виконано кореляційний аналіз між змінами вологості та частотою АР. Встановлено сильний позитивний зв’язок в літні місяці (коефіцієнт кореляції r > 0.6 при рівні значущості p < 0.05), що підтверджує гіпотезу про взаємозв’язок збільшення вмісту вологи із зонами підвищеної частоти прояву атмосферних рік.
Результати дослідження показали виразну сезонність у розподілі питомої вологості: найвищі значення фіксуються влітку, особливо на півдні Європи та над Середземномор’ям, тоді як мінімальні — у зимові місяці, з домінуванням сухих повітряних мас у північній частині континенту. У той самий час повторюваність атмосферних рік досягає максимуму в холодний період року — з листопада по березень, особливо над північними акваторіями Атлантики, Британськими островами, Скандинавією та північною Європою.
Порівняння двох кліматичних періодів засвідчило, що впродовж останніх десятиріч спостерігається посилення зволоження в північній частині Атлантико-Європейського сектору, що узгоджується з активізацією північноатлантичної циркуляції. Водночас у південних широтах — зокрема в Іспанії, Італії, Туреччині, Ірані та Північній Африці — зафіксовано зменшення як відносних, так і абсолютних значень вологості, що вказує на поширення явищ літньої аридизації.
Кореляційний аналіз між полем зміни вологості та просторовим розподілом атмосферних рік виявив сезонну варіабельність: найвищі коефіцієнти спостерігалися у серпні–вересні, що може свідчити про вплив АР на утримання вологи в Північній і Західній Європі. У зимово-весняний період цей зв’язок був незначним або негативним. На основі отриманих результатів сформульовано гіпотезу про ключову роль атмосферних рік у формуванні позитивної аномалії вологості на півночі регіону, з одночасним обмеженим або навіть зворотним впливом на півдні.
Отримані результати можуть бути корисними для подальших досліджень кліматичних змін, а також для вдосконалення регіональних моделей прогнозу вологості та опадів.