"Безсторонність суду" як стандарт справедливого правосуддя: практика ЄСПЛ і перспективи розвитку в Україні

Хотинська-Нор, О. З. (2021). "Безсторонність суду" як стандарт справедливого правосуддя: практика ЄСПЛ і перспективи розвитку в Україні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, (118), 122–127. https:doi.org/10.17721/1728-2195/2021/3.118-22

Досліджено зміст і природу такого усталеного стандарту справедливого правосуддя як безсторонність суду, що широко витлумачений у практиці Європейського суду з прав людини. На підставі системного аналізу масиву рішень ЄСПЛ виокремлено суттєві позиції, що характеризують стандарт безсторонності суду. До них належать такі: 1) безсторонність суду перебуває у дихотомічному зв'язку з категорією "упередженість"; 2) безсторонність суду оцінюється за двома критеріями: (а) суб'єктивним, який перебуває у "площині" особистості судді та його переконань; (б) об'єктивним, який перебуває у "площині" існуючих гарантій і механізмів, якими повинен скористатися суд, щоб уникнути обґрунтованих сумнівів у необ'єктивності та звинувачень в упередженості на свою адресу; 3) визначальний вплив зовнішнього прояву безсторонності суду; 4) раціональна обґрунтованість сумнівів у безсторонності; 5) різноманітність і необмежене коло ситуацій, що можуть породити сумніви у безсторонності суду.
Ураховуючи, що ЄСПЛ оцінює безсторонність національного суду за суб'єктивним і об'єктивним критеріями, їм приділено особливу увагу та визначено специфіку застосування. У процесі аналізу зроблено висновок, що поява таких критеріїв обумовлена складною етико-правовою природою досліджуваного стандарту. Обґрунтовано, що стандарт безсторонності суду сягає своїм корінням моральної основи суддівської професії, що еволюціонувала та трансформувалася у систему правил професійної поведінки та норм законодавства, спрямованих на досягнення мети судочинства та реалізацію особою права на справедливий суд. Етична природа безсторонності суду зумовлює оцінку відповідності цьому стандарту за суб'єктивним показником. Водночас її правова природа, яка охоплює інституціональну та процесуальну складові, спонукає до розвитку в національному законодавстві відповідних гарантій, існування яких є критерієм оцінки безсторонності суду за об'єктивним критерієм. У контексті останньої тези наголошено на особливому значенні інституту відводу (самовідводу) судді як процесуальній гарантії безсторонності суду. Аргументовано, що в національному цивільному, господарському й адміністративному судочинстві правила та порядок відводу судді потребують удосконалення в напрямку реалізації постулату "ніхто не може бути суддею у власній справі".