Проблематика сучасної жіночої прози Ірану та іранської діаспори

Вступ. Сучасна проза іранських жінок у діаспорі є важливим культурним феноменом, який відображає глибокі соціальні зміни та політичний конфлікт всередині іранського суспільства. Після Ісламської революції 1979 р. багато іранських письменниць були змушені покинути батьківщину, що призвело до формування потужного літературного руху в діаспорі. Вивчення їхніх творів допомагає зрозуміти процеси адаптації, інтеграції та збереження культурної ідентичності, а також соціально-політичні фактори, які вплинули на те, що письменниці емігрували.
Методи. Використано історико-біографічний метод, феміністичну критику, гендерний підхід, літературознавчий аналіз, компаративний аналіз, контент-аналіз і метод аналогії. Використання цих методів дозволило всебічно до-слідити творчість письменниць іранської діаспори.
Результати. Дослідження виявило, що історія іранської сучасної жіночої прози поділяється на чотири періоди, кожен із яких має свої особливості та передумови розвитку. Серед головних соціально-політичних факторів, що впли-нули на творчість письменниць, виділено релігійні обмеження й обмеження прав жінок, цензура, дискримінація, політичні репресії, ірано-іракська війна (1980–1988) та Ісламська революція (1979). У творах діаспорних авторок, таких як Далія Софер, Джайран Ґаган, Зоя Пірзад, Марджан Сатрапі тощо, превалюють теми цензури, дискримінації, гендерної нерівності, боротьби за індивідуальну свободу.
Висновки. Сучасна іранська жіноча проза діаспори є важливим літературним напрямом, який відображає соціально-політичні проблеми Ірану через індивідуальний досвід кожної жінки-письменниці. Практичне значення статті полягає у сприянні кращому розумінню внутрішніх перетворень іранського суспільства та ролі жінок у цих процесах, а також у підтримці міжкультурного діалогу та феміністичних ініціатив.