Інститут окремого проживання подружжя в сімейному праві: порівняльно-правовий аспект

За підсумками проведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано висновки і пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення основними, з яких є такі:
1. Інститут окремого проживання подружжя бере свої витоки з канонічного права, норми якого не вважали за можливе розірвання шлюбного зв’язку інакше, як зі смертю одного з подружжя і водночас зобов’язували подружжя проживати разом. Незважаючи на таку жорстку позицію, з розвитком суспільства стало зрозумілим, що в житті виникають обставини, за яких спільне проживання стає неможливим. Саме в таких випадках дозволялося встановлювати режим окремого проживання, який у свою чергу не припиняв шлюбу.
2. Розвиток інституту окремого проживання подружжя в Україні значною мірою був зумовлений законодавством тих країн, під владою яких перебувала та чи інша територія нашої держави. Зокрема, ті землі, що були під владою Польського королівства, перейняли практику застосування режиму окремого проживання. У Російській же імперії режим окремого проживання встановлювався, але не набув значного поширення.
3. В теорії українського сімейного права не склалося єдиної думки щодо доцільності інституту окремого проживання, проте, як свідчить судова практика, цей інститут використовується. Спираючись на зарубіжний досвід, можна з впевненістю стверджувати, що цей інститут є доцільним, важливим, і з внесенням відповідних змін і доповнень в законодавство, – перспективним в українському сімейному праві.
4. Незважаючи на формулювання назви інституту як «режиму окремого проживання» в Сімейному кодексі України, фізичне окреме проживання не є вирішальним при встановленні режиму окремого проживання, важливішим є припинення шлюбних зв’язків та ведення спільного господарства, відсутність прагнення до подружнього життя.
5. Режим окремого проживання можна визначити як такий стан шлюбних відносин, що виникає на підставі рішення суду чи договору, за якого особи з метою подальшого примирення чи припинення шлюбу, не припиняючи його на даному етапі остаточно, перестають жити як подружжя, незалежно від проживання в одному чи окремих помешканнях.
6. У практиці зарубіжних країн існує два порядки встановлення режиму окремого проживання: судовий і договірний.
На основі аналізу положень законодавства та судової практики зарубіжних країн внесено пропозицію щодо запровадження в українське законодавство договірного порядку встановлення і регулювання режиму окремого проживання подружжя у разі відсутності між сторонами спору і якщо у подружжя немає неповнолітніх дітей.
Таким чином режим окремого проживання буде встановлюватися: а) в порядку позовного провадження – у разі подання позову одним з подружжя; б) в порядку окремого провадження – у разі якщо обоє з подружжя прагнуть встановити такий режим і у цих осіб є спільні неповнолітні діти; в) шляхом укладення договору – у разі наявності спільного бажання на встановлення режиму окремого проживання обох з подружжя, яке не має дітей.

Ключові слова: розірвання шлюбу, окреме проживання, сепарація, фактичне припинення шлюбних відносин, майно подружжя.

Білик О. О. Інститут окремого проживання подружжя в сімейному праві: порівняльно-правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Білик Олександра Олегівна. - Київ, 2017. - 260 с.