ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ, ОБРАНИХ НА ВИБОРНІ ПОСАДИ

Куксін, С. Ю. (2019). ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ, ОБРАНИХ НА ВИБОРНІ ПОСАДИ. Соціальне право(4), 111–115. https://doi.org/10.37440/soclaw.2019.04.20

У статті розглянуто юридичні гарантії як важливий елемент правового статусу працівників, обраних на виборні посади Зазначено, що працівники, обрані на виборні посади наділені особливим правовим статусом, який доцільно розглядати за такими основними елементами, як правосуб’єктність, права й обов’язки, відповідальність за неналежне виконання обов’язків, юридичні гарантії реалізації прав. Специфічність їх правового статусу полягає в тому, що він регулюється не тільки загальним законодавством, а й спеціальним. Звернено увагу, на особливості правового статусу виборного органу первинної профспілкової організації, які пов’язані з тим, що останні виступають не тільки як органи громадської організації, а й як представники трудового колективу.
Одним із основних елементів правового статусу працівників, обраних на виборні посади названо юридичні гарантії, які сприяють встановленню стабільності трудових відносин, стимулюють працівників до активної участі в суспільно політичній і творчій діяльності, до постійного підвищення кваліфікації, участі в управлінні виробництвом та являють собою той аспект правової держави, що відповідає за найбільш повне задоволення законних інтересів працівників. Зазначено, що ці гарантії знайшли своє закріплення у відповідних документах на законодавчому рівні, зокрема у Кодексі законів про працю та в спеціальному законодавстві, яке регулює діяльність виборних працівників, наприклад, у Законах «Про народного депутата України», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ін. Їх наявність, з одного боку, сприяє якісному й ефективному виконанню працівниками своєї трудової функції, і з іншого, забезпечує належний рівень законності та дотримання положень чинних нормативно-правових актів. Вони забезпечують працівникові реальну можливість користуватися певним соціальним благом, яке закріплено законодавством, безперешкодно реалізувати свої права.