Проблемні питання допустимості доказів, які становлять таємницю у кримінальному провадженні.
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2022
Автор(и) :
Денисенко, Г.В.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1
ISSN :
413-5372
Початкова сторінка :
8
Кінцева сторінка :
18
Цитування :
[APA 7] Денисенко, Г. (2022). Проблемні питання допустимості доказів, які становлять таємницю у кримінальному провадженні. Вісник кримінального судочинства, (1), 8–18. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2022.1-2/8-18
[ДСТУ] Денисенко Г. Проблемні питання допустимості доказів, які становлять таємницю у кримінальному провадженні. Вісник кримінального судочинства. 2022. № 1. С. 8—18. DOI: 10.17721/2413-5372.2022.1-2/8-18 (дата звернення: 26.07.2026).
Анотація. У статті досліджено проблемні питання ключових ознак визначення доказів, які становлять охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні, допустимими, визначення емпіричної основи теоретико-правового регулювання окремої категорії доказів та критеріїв, за яких їх можна вважати допустимими під час прийняття процесуальних рішень в рамках кримінальних проваджень. Виявлено, що серед науковців немає єдиної точки зору щодо сутності категорії доказів та допустимості доказів, які становлять охоронювану законом таємницю, та повинні бути піддані «спеціальному» дослідженню усіма учасниками кримінального провадження. Водночас прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень можливе лише тоді, коли вони ґрунтуються на перевірених і правильно оцінених фактичних даних, одержаних у відповідності та у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України. Доведено, що допустимість доказів є процесуальниим інститутом, сутність якого полягає в тому, що належні фактичні дані повинні бути отримані зі встановленого законом джерела, уповноваженим на це суб’єктом кримінального процесу і закріплені у спосіб, зазначеним у кримінально-процесуальному законі. Констатується, що положення щодо допустимості такої категорії доказів, як ті що містять охоронювану законом таємницю, вже багато років існують у зарубіжному законодавстві та потребують імплементації у вітчизняне законодоавство. Обгрунтовується, що єдиним суб’єктом, до компетенції якого належить вирішення підсумкового питання визнання щодо допустимості доказів, повинен бути суд, який здійснює судовий розгляд в рамках кримінального провадження. Зазначено, що питання щодо допустимості доказів потребує подальшого осмислення, узагальнення існуючих теоретичних напрацювань, розробки наукових пропозицій щодо вдосконалення цього інституту відповідно до міжнародних стандартів.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
559.37 KB
Контрольна сума :
(MD5):2c700447f4a0800468dc4d4000f71ce9
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International