ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ SELF-МЕНЕДЖМЕНТУ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 011

Жиленко, М. (2025). USE OF SELF-MANAGEMENT TECHNOLOGY IN THE TRAINING OF SPECIALISTS IN SPECIALITY 011. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series «Pedagogy», 1(19), 20–25. https://doi.org/10.17721/2415-3699.2024.19.04

Вступ . У вищій освіті суб'єкт-суб'єктний педагогічний процес сприймається як невід'ємна складова, де взаємодіютьособистість викладача й особистість студента. Проте, зважаючи навіть на паритетність діяльності обох сторін, організація та здійснення цього процесу відбувається завдяки діяльності викладача. Результати. Діяльність викладача може бути розглянута як мéтадіяльність, адже вона спрямована на організацію та управління іншими видами діяльності. В умовах вищої школи педагог часто виступає як управлінець, організовуючи свою роботу у такий спосіб, щоб ефективно впливати на інших учасників освітнього процесу. В статті розкрито логіку, підходи до мотивації здобувачів щодо формування особистісних характеристик в освітньому процесі з підготовки фахівців для сфери вищої освіти за допомогою використання технології self-менеджменту. Розглянуто можливість побудови освітньої діяльності так, щоб надати кожному студенту можливість сформувати систему навчальної діяльності як процес розвитку особистісних характеристик, необхідних для майбутньої професії. Досліджено послідовність навчальних дій, що створюють умови для переходу від позиції пасивного виконавця вказівок викладача до саморегуляції власної освітньої та життєвої діяльності відповідно до особисто сформульованих соціальних і особистісних цілей. З огляду на етапність дій, що передбачена технологією self-менеджменту, та завдяки конкретизації формулювань і постановки цілей за допомогою прикладів і критеріїв SMART (Specific, Measurable, Achievable, Relevant, Time-bound), у процесі групових занять створюються умови для самоактуалізації навчальної діяльності оцінюванням поточного рівня підготовки, визначенням необхідних ресурсів для навчання, послідовністю дій у процесі самореалізації з урахуванням завдань освітнього процесу, здійснення моніторингу і коригування дій. Висновки. Зворотний зв'язок у процесі навчальної діяльності і після завершення вивчення дисципліни показує, що такий підхід дозволяє виявляти освітні проблеми, складність і актуальність яких відповідає навчальним запитам студентів, створювати внутрішню мотивацію і умови для пошуку шляхів розв'язання основних проблем курсу, формуючи особистісні характеристики на основі усвідомлення змісту навчальних компетентностей і програмних результатів навчання. За такого підходу розвиваються навички саморефлексії та метакогніції, що дозволяє краще контролювати студентам власний процес навчання і досягати поставлених цілей, і як похідний ефект – отримувати інструменти для навчання протягом життя.