Повторні максимуми сонячних циклів плям

Криводубський, В. (2015). Повторні максимуми сонячних циклів плям. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, 1(52), 51–56. https://doi.org/10.17721/BTSNUA.2015.52.51-56

Запропоновано пояснення спостереженого феномену повторних максимумів циклів сонячних плям. Ключову роль у запропонованому сценарії відіграють два припливи тороїдальних полів від нижньої основи сонячної конвективної зони (СКЗ) до поверхні. Глибинні тороїдальні поля, які збуджуються Ω-ефектом на початку циклу поблизу дна СКЗ, завдяки комбінованій дії магнітної плавучості, магнітного ∇ρ-потоку і турбулентного діамагнетизму в приекваторіальному домені транспортуються до поверхні. Фрагменти магнітних полів через певний час можна спостерігати у вигляді біполярних плям на середніх широтах у "королівській зоні". Ця спрямована вгору перша хвиля тороїдальних полів дає основний максимум активності плям. Разом з тим у високоширотних полярних доменах глибинні тороїдальні поля на початку циклу заблоковані спрямованою вниз магнітною ∇ρ-накачкою і турбулентним діамагнетизмом. Приблизно через 1–2 роки, коли спрямована до екватора глибинна меридіональна течія витіснить ці поля в низькоширотні ділянки приекваторіального домену, настає черга підйому цих "запізнілих" полів (другий приплив тороїдальних полів). Прориваючись на поверхню на низьких широтах друга порція тороїдальних полів зумовлює повторний максимум сонячних плям.