Забезпечення права на захист при повідомленні про підозру у державній зраді

Байдик, О. А. (2024). Ensuring the right to defense during the notification of suspicion in state treason cases. Вісник кримінального судочинства(3), 207–222. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.3-4/207-222

Стаття присвячена всебічному аналізу процесуальної ролі захисника під час повідомлення про підозру у злочинах, передбачених статтею 111 Кримінального кодексу України, з урахуванням особливостей сучасного стану національного законодавства, практики його застосування та міжнародних стандартів права на справедливий суд. Метою статті є визначення теоретико-правових і практичних засад участі захисника у процедурі повідомлення про підозру, виявлення основних проблем реалізації права на захист у справах про державну зраду та розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України з метою забезпечення реальної, а не формальної участі адвоката на цій стадії досудового розслідування. У дослідженні розкрито сутність функції захисту як невід’ємного елемента механізму забезпечення верховенства права, презумпції невинуватості та гарантій справедливого судового розгляду. З’ясовано, що повідомлення про підозру є не лише процесуальною дією, спрямованою на інформування особи про наявність достатніх даних для обґрунтованої підозри, а й юридичним фактом, який змінює її правовий статус і створює умови для реалізації права на ефективний захист.
У статті здійснено узагальнення положень кримінального процесуального законодавства та судової практики щодо забезпечення права на захист на етапі повідомлення про підозру. Визначено основні недоліки правозастосування, серед яких відсутність законодавчо закріпленої обов’язкової участі захисника у цій процедурі, обмеження доступу адвокатів до матеріалів досудового розслідування, що містять відомості з обмеженим доступом, та порушення принципу конфіденційності адвокатської діяльності. У статті доведено, що ефективна участь захисника на початковому етапі кримінального провадження є передумовою дотримання принципів змагальності, рівності сторін і справедливості судового розгляду.
На основі узагальнення положень наукової доктрини та практики Верховного Суду запропоновано напрями вдосконалення кримінального процесуального законодавства, серед яких – закріплення обов’язкової участі захисника під час повідомлення про підозру у провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки, запровадження судового контролю за обґрунтованістю підозри, розроблення методичних рекомендацій для органів досудового розслідування та забезпечення аудіочи відеофіксації моменту повідомлення про підозру. Зроблено висновок, що посилення ролі захисника у цій процесуальній дії є необхідною умовою підвищення ефективності кримінального провадження, дотримання прав людини та утвердження верховенства права в Україні.