Фольклорні патерни сучасних наративів у контексті російсько-української війни

Мицюк М. В. Фольклорні патерни сучасних наративів у контексті російсько-української війни : дис. ... доктора філософії (PhD) : 035 Філологія. Київ, 2026. 272 с.

Мицюк М. В. Фольклорні патерни сучасних наративів у контексті російсько-української війни. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 «Філологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Навчально-науковий інститут філології. – Київ, 2026.
Колективні уявлення про військовий конфлікт та його учасників формують важливу частину національної свідомості. Дослідження сучасного військового фольклору дозволяє простежити, як у фольклорних наративах відображається війна, її герої, ворог та інші соціальні образи. У дисертації розглянуто, які образи військових формуються у сучасному героїчному дискурсі, які механізми творення етосу окремих підрозділів та як ритуалізовані тексти функціонують у військовому середовищі.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській фольклористиці комплексно досліджено сучасні військові наративи у контексті російсько-української війни. Визначено ключові фольклорні патерни, що використовуються в сучасних військових текстах, проаналізовано їхню структурну, семантичну та функціональну специфіку. З’ясовано механізми адаптації традиційних героїчних сюжетів до умов сучасного воєнного конфлікту, що відображається в ритуалізованих текстах, військових етосах та інституційних узусах.
Емпіричну базу дослідження становить корпус текстів морської піхоти України, дописи соціальних мереж, публікації у ЗМІ, записи інтерв’ю військових, етоси підрозділів «Хартія», та морської піхоти України. Використано методи польових досліджень, інтерв’ювання військових безпосередньо на бойових позиціях, що дозволило зафіксувати живі наративні практики.
3
У першому розділі «Фольклорні наративи війни: історіографічний та методологічний аспекти» розглянуто основні підходи до аналізу військових текстів у сучасних гуманітарних науках. Визначено, що війна як феномен не лише має історичний вимір, а й закріплюється у фольклорній традиції через систему сюжетів, образів, ритуальних текстів та героїчних дискурсів.
Другий розділ «Образи військових у фольклорному наративі» присвячений вивченню того, як формуються фольклорні репрезентації військових, зокрема образ воїна, героя, загиблого побратима та противника. Особливу увагу приділено трансформації цих образів під впливом сучасного інформаційного середовища та медійного простору.
У третьому розділі «Етоси, узуси та ритуалізовані тексти: фольклорна героїка сучасної війни» досліджуються ключові ритуалізовані тексти військових підрозділів, особливості формування їхнього етосу та мовних узусів. Проаналізовано корпус текстів морської піхоти України, підрозділу «Хартія», а також тексти, що функціонують у військових середовищах. Досліджено їхню роль у конструюванні групової ідентичності, підтриманні бойового духу та творенні новітніх фольклорних традицій.
Дослідження засвідчує, що сучасний військовий фольклор є важливим складником національної культури та історичної пам’яті. Його аналіз дозволяє краще зрозуміти механізми формування героїчних наративів, що впливають на суспільні уявлення про війну та її учасників.
Фольклор є важливим механізмом колективної пам’яті, який у кризові моменти історії не лише зберігає суспільні цінності, а й відтворює нові форми усної традиції. Війна як екстремальний соціальний досвід активізує процеси фольклоризації та створює нові наративи, що виконують різні функції – від консолідаційної до меморіальної. Російсько-українська війна 2014–2024 років спричинила формування цілої низки нових фольклорних текстів, що відображають бойові події, етос військових, героїчні образи,
осмислення смерті та втрати. У центрі дослідження – аналіз фольклорних патернів, що проявляються в сучасних наративах цієї війни.
Наукова новизна дисертації полягає у комплексному аналізі фольклорних наративів, що виникли внаслідок російсько-української війни, їхньої типології, функціонування та семантики. Уперше досліджено особливості військових усних розповідей, ритуалізованих текстів, символічних висловів і фронтових пісень як нових форм усної народної творчості. Виявлено, що структура сучасних військових наративів значною мірою базується на традиційних українських героїчних жанрах, зокрема на козацькому фольклорі, партизанських піснях, меморатах про воєнні події. Проведено порівняльний аналіз цих жанрів із сучасними цифровими текстами, що поширюються у соціальних мережах та інтернет-культурі.
Емпіричну базу дослідження становить корпус текстів, що включає понад 250 зразків фольклорних наративів, записаних у польових умовах, аналіз матеріалів соціальних мереж та блогів, публікацій у ЗМІ. Окрему увагу приділено інтерв’ю з військовими, що дозволяють простежити, як формуються етоси окремих підрозділів, зокрема Морської піхоти України, «Хартії» та інших частин, що мають унікальні кодекси честі, внутрішню фольклорну традицію та символічні практики.
У першому розділі досліджено загальні підходи до вивчення наративів війни у фольклористиці, їхню структуру та жанрові особливості. Особлива увага приділена військовим меморатам – розповідям очевидців, які передають персональний досвід через призму колективної традиції. Аналізується роль міфологізації у військових текстах, що відображають дуалістичну опозицію «герой – ворог», а також процеси адаптації класичних фольклорних мотивів до сучасних реалій війни.
Другий розділ присвячений образам військових у сучасних фольклорних текстах. Досліджено процеси формування героїчних наративів, зокрема через призму ідеалізованих образів захисників,
братерства, жертовності та відданості військовому обов’язку. Визначено ключові семантичні моделі, що репрезентують не лише образи воїнів, а й образи ворога, жертви, зрадника. У цьому контексті розглядається вплив цифрових медіа, що пришвидшують процес фольклоризації, а також індивідуальні стратегії наративізації військового досвіду.
Третій розділ присвячений етосу та ритуальним текстам військових підрозділів. Окреслено роль бойових девізів, присяг, поховальних практик та інших ритуалізованих форм текстів, що виконують як мотиваційну, так і меморіальну функцію. Вперше здійснено комплексний аналіз бойових традицій, що формують ціннісну систему військових спільнот. Також з’ясовано, як певні мовні конструкції закріплюються у військовому фольклорі та впливають на формування колективної ідентичності.
Методи дослідження базуються на комплексному підході, що включає структурно-семантичний аналіз текстів, етнографічне дослідження (польові записи, інтерв’ювання військових), контент-аналіз цифрових наративів та порівняльно-історичний аналіз. Використано також підходи когнітивної наратології для вивчення механізмів створення та сприйняття фольклорних текстів у військовому середовищі.
Дослідження засвідчує, що сучасні військові наративи не лише виконують функцію відображення подій, а й беруть активну участь у формуванні героїчних образів, конструюванні національного міфу про боротьбу, а також стають важливим елементом колективної пам’яті. Порівняльний аналіз із історичними аналогами демонструє, що значна частина цих текстів відтворює традиційні жанрові патерни, хоча й адаптується до нових медіа та інформаційного середовища.
Результати дисертації можуть бути використані у викладанні фольклористики, культурології, медіазнавства, соціальних комунікацій, а також у психологічній реабілітації військових через усну історію та індивідуальну наративізацію бойового досвіду.
Дисертація є першим комплексним дослідженням фольклорних патернів сучасних військових наративів у контексті російсько-української війни, що дозволяє глибше зрозуміти процеси трансформації усної традиції в умовах збройного конфлікту та механізми формування колективної пам’яті. Ключові слова: фольклор, російсько-українська війна, військовий наратив, ритуалізовані тексти, героїчний дискурс, етос, ідентичність.