Протестні рухи як чинник політичного насилля в сучасних Сполучених Штатах Америки

Скрипченко І. В. Протестні рухи як чинник політичного насилля в сучасних Сполучених Штатах Америки : дис. … доктора філософії : 052 Політологія / Скрипченко Ігор Володимирович ; наук. кер. О. І. Ткач. Київ, 2025. 270 с.

Дисертація є цілісним дослідженням протестних рухів як чиннику політичного насилля в сучасних Сполучених Штатах Америки. В роботі здійснено аналіз теоретико-методологічних засад дослідження протестних рухів як чиннику політичного насилля на основі зарубіжних та вітчизняних праць. Охарактеризовано основні передумови появи, формування та радикалізації протестних рухів у США в ХХІ столітті. Виявлено насильницькі протести як загрозу для функціонування демократичних інститутів США та розроблено засоби їх запобігання.
Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня політичного насилля в Сполучених Штатах Америки на сучасному етапі. Протягом тривалого часу протестні рухи вважалися одним із важливих проявів розвинутого громадянського суспільства. Більшість досліджень була присвячена позитивній ролі протестних рухів у процесі демократичного транзиту та покращення рівня вертикальної підзвітності органів влади. Однак насильницькі протести 2020 року, пов'язані зі смертю Джороджа Флойда, та спроба захоплення будівлі Капітолію США 6 січня 2021 року стали жахливими проявами політичного насилля у Сполучених Штатах. У всіх ключових насильницьких подіях активну роль приймали учасники протестних рухів. Це обумовлює необхідність з'ясувати, чому протестні рухи стали чинником політичного насилля та як запобігти їх потенційній радикалізації.
В досліджені було вперше систематизовано теоретичні напрацювання вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо підходів до розуміння протестних рухів як одного із чинників політичного насилля. Виявлено, що протестні рухи частіше використовують насильницькі засоби в разі їх радикалізації. Для з'ясування динаміки радикалізації та логіки застосування протестними рухами мирних чи насильницьких форм протестів було розроблено наступні типології протестних рухів: за формою сприйняття політичних опонентів (політизовані, поляризовані, радикалізовані); за сприйняттям учасниками рухів легітимності політичної системи (інституціональні, радикальні); за вибором стратегії до дій (інституціоналізація, радикалізація); за формою проведення протестів (мирні; насильницькі). Ці типології були об'єднані в авторську концепцію «Трансформації протестних рухів в процесі досягнення своєї мети».
На основі розроблених типологій та концепцій запропоноване авторське визначення протестного руху як різновиду суспільних рухів, який виступає проти політичних груп та структур, шляхом прямої дії у вигляді протестів. В процесі досягнення своєї мети протесний рух може набувати політизованого, поляризованого та радикалізованого сприйняття своїх політичних опонентів. Це сприйняття визначає відношення учасників руху до легітимності політичної системи, яке може бути інституціональним чи радикальним та впливає на процес інституціоналізації або радикалізації руху в межах політичної системи. Інституціоналізація руху сприяє застосуванню мирних форм протестів. Процес радикалізації впливає на використання рухом насильницьких форм протестів як одного із видів політичного насилля, що несе загрозу для функціонування демократичних інститутів в державі.
В досліджені обґрунтовано передумови формування масових протестних рухів у США до яких належать початок економічної кризи 2007-2008 років та криза політичного представництва. Охарактеризовано процеси поляризації та радикалізації протестних рухів у США після економічної кризи 2008 року. Доведено взаємозв'язок між діяльністю протестних рухів та основними формами політичного насилля. Виявлено взаємозалежність всіх форм політичного насилля між собою. Обґрунтовано, що застосування протестними рухами насильницьких форм протестів у США призвело до виникнення таких форм політичного насилля як терористичні акти, міжобщинне насилля, зростання діяльності організованої злочинності, замахи на життя політиків та спроби державних переворотів. З'ясовано, що протестні рухи мали опосередкований вплив на зміну зовнішньої політики США, що збільшило кількість політичного насилля у світі у формі військових конфліктів.
Виявлено вплив зростання рівня політичного насилля на функціонування демократичних інститутів у США. Доведено радикалізацію політичних поглядів більшості американців через насильницьку діяльність протестних рухів. Ця радикалізація проявилася у вигляді штурмів та захоплення місцевих і федеральних адміністративних будівель, включаючи будівлю Капітолію США у Вашингтоні 6 січня 2021 року. Збільшилася кількість насильницьких нападів на політиків, як, наприклад, замах на життя Дональда Трампа 13 липня 2024 року. Здійснювався публічний тиск на судову гілку влади з боку окремих протестних рухів під час розгляду резонансних для суспільства справ. Такі форми політичного насилля загрожують функціонуванню державних та політичних інститутів у США. Доведено, що це також мало наслідки у вигляді падіння індексу рівня демократії, що було зафіксовано міжнародними аналітичними центрами.
Для запобігання радикалізації протестних рухів й мінімізації політичного насилля розроблено відповідні політико-правові стратегії. До них належать: проведення ефективної економічної політики, підвищення вертикальної підзвітності органів влади, утвердження нульової толерантності до політичного насильства, застосування принципу невідворотності покарання за підтримку та проведення насильницьких протестів.
Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та практичні пропозиції можуть бути застосовані як теоретична база для подальшого дослідження проблеми протестних рухів як чинника політичного насилля у різних країнах світу, включаючи Україну. Розроблена концепція «Трансформації протестних рухів в процесі досягнення своєї мети» створює інструментарій для комплексного розгляду процесів поляризації та радикалізації протестних рухів для нових наукових досліджень. Обґрунтування взаємозалежності насильницьких протестів та різних форм політичного насилля дозволяє поглибити дослідження у цій сфері в межах політичної науки.
Розроблені в дисертації політико-правові стратегії можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади з метою прийняття законів та інших нормативно-правових актів, які будуть забезпечувати економічний розвиток, свободу слова та ефективну систему політичного представництва, що зменшить ризики виникнення радикальних протестних рухів в Україні. Наведені дані та висновки дослідження можуть бути застосовані правоохоронними органами для розроблення відповідних стратегій та моделей по контролю і протидії розвитку насильницьких протестів та політичного насилля в Україні.
Також результати дослідження можуть бути використанні для розробки нових навчальних курсів з політології в межах дисциплін, які стосуються політичної конфліктології, сучасних форм протестних рухів, менеджменту політичних проєктів, політичного прогнозування, політичної культури, порівняльної політології, політичної модернізації, транзитології, політичного моделювання, політичного консалтингу тощо.