АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ НА ДОЗОВАНІ ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ ДІВЧАТ РІЗНИХ СОМАТОТИПІВ ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ ЗАКАРПАТТЯ

ДУЛО, О., МІРОШНІЧЕНКО, В., ГЕМА-БАГИНА, Н. (2025). ADAPTATIONAL REACTIONS TO THE DOSED PHYSICAL LOADS OF FEMALES OF DIFFERENT SOMATOTYPES OF THE MOUNTAIN AREAS OF ZAKARPATTIA. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Biology, 101(2), 5–9. https://doi.org/10.17721/1728.2748.2025.101.5-9

Вступ. Серед факторів, які лімітують функціональні можливості аеробної та анаеробної лактатної систем енергозабезпечення, серцево-судинна система відіграє провідну роль Дані наукової літератури вказують на наявні відмінності у морфологічних та функціональних характеристиках серця та гемодинаміки у представників різних соматотипів. Отже можна припустити, що і термінові адаптаційні реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаженні у представників різних соматотипів неоднакові.
Методи. Досліджували  дівчат 16-20 років, які проживають у гірських районах Закарпатської області у кількості 102 особи. Реакцію АТ вивчали після виконання двох велоергометричних навантажень потужністю 1 Вт та 2 Вт на 1 кг маси тіла досліджуваної. Соматотип досліджуваних визначали за методом Хіт-Картера, який грунтується на антропометричних вимірюваннях (зріст, маса тіла, товщина шкірно-жирових складок, обхватні (обвідні) та поперечні розміри тіла).
Результати. У дівчат, мешканок гірських районів Закарпаття, встановлено чотири типи адаптаційних реакцій діастолічного АТ на дозовані велоергометричні навантаження: зниження відносно стану спокою, зниження до виникнення «феномену нескінченного тону», відсутність реакції та зростання АТ відносно стану спокою (початкового рівня). При цьому, реакція, яка проявляється зростанням діастолічного АТ, вважається негативною. Для виникнення «феномену нескінченного тону» навантаження потужністю 1 Вт на 1 кг маси тіла було недостатньо, про що свідчить відсутність досліджуваних із такою реакцією. Збільшення навантаження до 2 Вт на 1 кг маси тіла спричинило виникнення цього феномену у представниць усіх соматотипів. При цьому найбільше таких випадків зафіксовано у представниць ендоморфного соматотипу (16,7 %), а найменше – у представниць ектоморфного соматотипу (6,7 %).  Аналіз динаміки змін АТ під впливом дозованих фізичних навантажень виявив, що найбільший відсоток осіб із зростанням діастолічного АТ після виконання роботи потужністю 1 Вт на 1 кг маси тіла спостерігався у представниць ектоморфного та мезоектоморфного соматотипів, а найменший – у представниць збалансованого соматотипу. Навантаження потужністю 2 Вт на 1 кг маси тіла викликало зростання діастолічного АТ найбільше у представниць ендоморфного соматотипу, а найменше – у представниць збалансованого соматотипу.
Висновки. Виявлено відмінності реакції діастолічного АТ на дозовані фізичні навантаження у дівчат залежно від соматотипу. Вони характеризуються тим, що найвищий відсоток осіб із негативною реакцією діастолічного АТ на виконання дозованої фізичної роботи спостерігається у представниць ендоморфного соматотипу.