Друкована графіка Артура Кампфа у контексті історії Німеччини 1890–1930-х років

Актуальність проблеми дослідження обумовлена зростанням у сучасній гуманітаристиці інтересу до візуальних джерел та розширенням сфери їх використання у дослідженнях. На думку вчених, твори образотворчих мистецтв відіграли помітну роль у формуванні уявлень про національні історії та ідентичності у суспільствах Західної Європи «довгого XIX століття» та першої
пол. XX ст. Ці переконання, у свою чергу, були частиною ідеологій і як такі лежали в основі політичних дій груп та окремих осіб. Хоча друкована графіка посідала помітне місце у європейській візуальній культурі цього періоду, за рівнем використання у якості джерела історичних досліджень вона поступається архітектурі, скульптурі та живопису.
Вибір доробку А. Кампфа (1864–1950) для цього дослідження обумовлений кількома факторами. Впродовж останнього десятиліття інтерес науковців до професійної біографії і творів цього художника стрімко зріс. Графіка складає значну, однак порівняно мало вивчену частину його доробку. Важливим чинником вибору цієї теми стала потреба дослідити та ввести у науковий обіг збірку гравюр А. Кампфа з колекції Національного музею мистецтв імені
Богдана і Варвари Ханенків (далі — Музею Ханенків).
Мета дослідження полягає у розкритті впливу творів друкованої графіки на поширення націоналістичних ідеологій у Німеччині впродовж останніх десятиліть XIX та початку XX ст. на прикладі робіт Кампфа.
Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що воно є першим
комплексним висвітленням репрезентації національної історії у друкованій графіці німецького митця-академіста кінця XIX та початку XX ст. Це також одна із небагатьох праць, присвячених функціонуванню ілюстрованої науково-популярної історичної літератури зазначеної доби як засобу поширення і підтримки націоналістичних ідеологій. Зосереджуючись на візуальній складовій низки популярних свого часу книг, ми — у більшості випадків вперше — пропонуємо критичний огляд їхніх текстів, контексту появи та дискурсу навколо них. У дисертації узагальнено наявні та запропоновано нові підходи до опрацювання друкованої графіки як джерела міждисциплінарних гуманітарних студій. Нарешті, нам вдалося уточнити інформацію про деякі твори А. Кампфа з колекції Музею Ханенків, що дозволяє ввести їх у науковий обіг.
Огляд літератури з обраної теми, результати якого представлені у підрозділі 1.1., засвідчив, що сучасники сприймали А. Кампфа, перш за все, як майстра історичного живопису, а його твори розглядали через призму націоналістичних ідеологій. Наукові праці останніх десятиліть пропонують більш критичне та нюансоване бачення кар’єрної траєкторії та доробку художника. Однак його графіка дотепер залишалась на периферії досліджень. З цієї причини саме
станкові гравюри, книжкова та журнальна ілюстрація А. Кампфа склали основу джерельної бази нашої роботи, що висвітлена у підрозділі 1.2.
У підрозділі 1.3 охарактеризовано термінологічний апарат і методологію дослідження. Запропоновано інструментарій наукового опрацювання творів друкованої графіки як історичного джерела, який охоплює загальнонаукові методи, концепції та підходи, запозичені із різних галузей гуманітаристики, а також спеціальні рекомендації дослідників ілюстрованої літератури.
У Розділі 2 окреслено політичне значення і особливості репрезентації
національної історії/міфології у візуальній культурі Німеччини впродовж обраного періоду. Окремі підрозділи присвячені ролі станкової, журнальної і книжкової графіки у контексті історичної культури та політичного дискурсу доби, а також кар’єрна траєкторія А. Кампфа як художника історичного жанру.
Розділ 3 присвячено двом групам творів друкованої графіки, які художник створив до початку Першої світової війни. У підрозділі 3.1. низку офортів і літографію 1890-х рр. розглянуто у розрізі офіційної ідеології Вільгельмівської Німеччини. Використовуючи графіку А. Кампфа як відправну точку, ми торкаємось ширших наукових проблем — співвідношення між сюжетами, візуальними медіа та соціальними просторами, у яких відбувалася взаємодія з мистецькими творами; формальної стійкості і смислової гнучкості деяких образів з репертуару європейської політичної іконографії.
Предметом підрозділу 3.2 є серія ілюстрацій до книги «Історія Пруссії» Р. Герцога. З'ясовано місце праці у німецькій історичній культурі доби, обставини її створення та ідеологічні завдання, що ставилися перед нею.
Продемонстровано, що візуальна та вербальна складові «Історії Пруссії» є прикладом, з одного боку, «офіційно-націоналістичного», телеологічного, моралістичного, подіє-орієнтованого підходу до викладу національної історії, з іншого — розмивання чітких меж між науково-популярною та художньою літературою. Останнє, на нашу думку, робило науково-популярні історичні книги особливо привабливими для цільової аудиторії, а отже, ефективними
інструментами пропаганди.
У Розділі 4 ми зосереджуємось на репрезентації подій Першої світової війни у друкованій графіці А. Кампфа 1914–1917 pp. З'ясовано, що у творах цього періоду художник (подібно до інших тогочасних митців-академістів) радше втілює усталений у довоєнній культурі образ героїчного німецького воїна, ніж відображає реальність воєнних дій за участі сучасної техніки. Ворог постає як «інший», протилежність фізичного і духовно могутнього німецького
військовослужбовця. Вартою уваги є тенденція зображувати противника як антропоморфну, та все ж нелюдську істоту. Її можна розглядати як один із варіантів дегуманізації «образу ворога».
Ми пропонуємо осмислювати корпус досліджуваних зображень через
призму концепції субституційної дії образу Герхарда Пауля. Згідно з нею, типізовані, повсюдно присутні, ідеалізовані зображення, до яких належали досліджувані роботи, могли до певної міри заміщувати собою болісні, суперечливі, складні для осмислення спогади, знання або уявлення про історичні факти — і водночас функціонувати як інструмент натуралізації ідеологій.
Розділ 5 присвячений репрезентації німецьких політичних лідерів у двох популярних біографіях, які проілюстрував А. Кампф, — «Бісмарк. Картина його життя і праці» Дітріха Шефера (1917) та «Гінденбург-німець» Вальтера Блюма (1932). У цих творах виклад фактичного матеріалу поєднується із міфологізацією діячів, їх трактуванням як богообраних лідерів та моральних ідеалів німецького народу. Ми вважаємо, що А. Кампф передає і підсилює
уявлення про цю подвійність, використовуючи поперемінно реалістичний та алегоричний підхід до зображення героїв книг.
Наше дослідження підтвердило зауваження критиків та дослідників про те, що у ілюстраціях до цих книг (як і у інших своїх творах) художник спирається на малюнки Адольфа Менцеля до «Історії Фрідріха Великого» (1840) та «Праць Фрідріха Великого» (1843–1847). Проте у цьому випадку паралелі між роботами двох художників не обмежуються запозиченнями окремих композицій чи
образів. Натомість було зроблено спостереження, що герої усіх трьох серій постають у кількох іпостасях: особлива (обрана) дитина, компетентний воєначальник, античний воїн, «батько» і перший слуга народу, портрет самого себе. Кожна містить зображення ворогів, протиставлених герою. Тож у цьому випадку як візуальну схему можна розглядати цілий набір конвенційних образів.
Вдалося простежити і суттєві відмінності між досліджуваними серіями А. Менцеля та А. Кампфа. У першому випадку переважають наративні ілюстрації, що з'являються всередині тексту і створюють ефект імерсії, залучаючи глядача водночас на візуальному та вербальному рівні. У другому — завдяки іншому підходу до розміщенню ілюстрацій та переважанню алегоричних образів вони
відіграють роль моральної оцінки описаних подій та водночас культурного маркера, що вводить читача-глядача в позірно знайомий ідеологічний простір.
Отже, впродовж майже півстоліття активної роботи з історичною
тематикою А. Кампф постійно звертається до низки образів, сюжетів, художніх прийомів, що сягають корінням різних, часто доволі віддалених у часі пластів європейської візуальної культури. Приклади, які ми розглядаємо у цій роботі, демонструють здатність художників адаптувати цей репертуар до різних контекстів — у випадку А. Кампфа ними були мінливі варіації німецького націоналізму. Вони також оприявнюють різноманіття взаємозв'язків між вербальними та візуальними складовими ілюстрованих книг, завдяки якими вони були і залишаються (щоправда, нині усе частіше у цифровій формі) дієвими знаряддями у політичному дискурсі.
Практичне значення отриманих в дисертації результатів полягає у
віднайденні нової та уточнені наявної інформації щодо деяких творів графіки А. Кампфа. Крім того, воно доповнює корпус досліджень, що стосуються місця друкованої графіки та науково-популярної історичної літератури у культурі доби. Матеріали дисертації можуть бути корисними для науковців та викладачів, що працюють у галузях історичної міфології, політичної іконографії, історії друкованованої графіки. Крім того,¬¬ воно можуть бути використані у діяльності культурних інституцій, колекції яких містять твори
графіки А. Кампфа, зокрема Музею Ханенків.

Кізима Ю. В. Друкована графіка Артура Кампфа у контексті історії Німеччини 1890–1930-х років : дис. … доктора філософії : 032 Історія та археологія / Наук. кер. Г. М. Казакевич. Київ, 2025. 325 с.