ІНДИКАЦІЯ ЕРОЗІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ГРУНТОВОМУ ПОКРИВІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА МАГНІТНИМИ ДАНИМИ

Круглов, О., Меньшов, О., Улько, Є., Кучер, А., Назарок, П. (2018). SOIL EROSION INDICATION BY MAGNETIC METHODS IN KHARKIV REGION. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 3(82), 36–44. https://doi.org/110.17721/1728-2713.82.05

При формуванні системи нових земельних відносин в Україні, а також в умовах євроінтеграції, сільськогосподарські землі потребують оновлення методичних підходів із ґрунтоохоронного моніторингу, які, у свою чергу, направлені на підвищення точності досліджень та здешевлення їхньої вартості. Серед таких ефективних інструментів пропонується застосування магнетизму ґрунтів для вивчення ерозійних процесів. Упровадження магнітних методів на рівні технології пов'язане з методичними проблемами: формою та густиною мережі опробувань, достовірністю статистичного зв'язку. Об'єктом дослідження виступили ерозійні процеси ґрунтового покриву на території полігону в межах земель Русько-Тишківської селищної ради (Харківська обл.). Було використано польові, науково-пошукові, статистичні, лабораторні та картографічні методи. Показники магнітної сприйнятливості (МС) і вмісту гумусу (Г) були одержані для зразків ґрунтів із трьох шарів розрізу (0–10, 10–20 та 25–40 см). Було сформовано послідовність показників, систематизовано числові значення МС 1, МС 2, МС 3 та Г 1, Г 2, Г 3. Виявлено, що показник вмісту гумусу характеризується більшим ступенем варіації, ніж магнітна сприйнятливість. Вибіркові дані мають більш щільний розподіл порівняно з показником вмісту гумусу за всіма горизонтами ґрунту. Порівняння досліджуваних показників за величиною відносної граничної похибки вибірки встановило, що більш достовірні результати спостерігаються для магнітної сприйнятливості, оскільки граничні похибки вибірки за всіма горизонтами ґрунту є меншими, ніж для вмісту гумусу. У статті широко застосовувалися статистичні тести на перевірку однорідності сукупності відібраних польових даних. Згідно з Т-критерієм Крамера – Велча для всіх вибірок, крім МС 3, виконується вимога щодо однорідності математичного сподівання. Кореляційний аналіз вибірок показав, що найменші коефіцієнти рангової кореляції Спірмена виявлені в парі Г 1 і МС 1 та в парі Г 1 і МС 3, які відповідно становлять 0,697 і 0,641. МС і вміст гумусу проявляють достатньо високий ступінь зв'язку, який простежується для різних генетичних горизонтів.