Засоби увиразнення української барокової поезії: лінгвостилістичний погляд

Тєлєжкіна О. Засоби увиразнення української барокової поезії: лінгвостилістичний погляд. Українське мовознавство. 2021. Вип. 1 (51). С. 95-106.

У пропонованій праці розглянуто виражально-зображальні засоби інтенсифікації та експресивізації поетичного полотна епохи бароко. Відзначено, що для української барокової поезії було характерним уживання стилістичних фігур, основу яких становлять засоби фонетичні (асонанс, алітерація, еквіфонія, метафонія, фонетичний епаналепсис, звуконаслідування, капіталізація) та лексико-граматичні (паралелізм, градація, поліптотон, анномінація, подвоєння, анадиплосис, анафора, епіфора, гомеотелевт, хіазм), а також тропи (метафора, метонімія, персоніфікація, гіпербола, алегорія). Спостережено, що в досліджених текстах переважають фігури, які ґрунтуються на перебільшенні, протиставленні й повторенні. Констатовано, що майстерне поєднання різних мовно-художніх засобів увиразнення віршової оповіді дало змогу створити майстерно вибудувану, декоративно виразну, консептивно наснажену художню картину тогочасного світу.