Вплив бактеріальних везикул P. aeruginosa ATCC 10145 на формування типів регульованої клітинної загибелі
Тип публікації :
Бакалаврська робота
Дата випуску :
2026
Автор(и) :
Рудь, Вікторія
ННЦ "Інститут біології та медицини"
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Рудь, В. (2026). Вплив бактеріальних везикул P. aeruginosa ATCC 10145 на формування типів регульованої клітинної загибелі [Бакалаврська робота, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/28207
[ДСТУ] Рудь В. Вплив бактеріальних везикул P. aeruginosa ATCC 10145 на формування типів регульованої клітинної загибелі : кваліфікаційна робота бакалавра : E1 Біологія та біохімія / наук. кер. Т. В. Коваль. Київ, 2026. 55 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/28207 (дата звернення: 28.07.2026).
Робота присвячена з'ясуванню того, які форми регульованої клітинної загибелі формуються у клітинах гострого моноцитарного лейкозу людини лінії THP-1 під дією зовнішньо-мембранних везикул Pseudomonas aeruginosa ATCC 10145 та як завантаження везикул доксорубіцином змінює активність відповідних молекулярних виконавців. Везикули виділяли диференційним ультрацентрифугуванням та охарактеризовували методом трансмісійної електронної мікроскопії, а вміст білка оцінювали за Бредфордом. Популяція мала гетерогенний характер із переважанням дрібних везикул діаметром
30–90 нм. Флуоресцентною спектроскопією підтверджено взаємодію доксорубіцину з везикулами шляхом адсорбції на поверхні або вбудовування у ліпідний бішар. За даними МТТ-тесту нативні везикули чинили виражену цитотоксичну дію та знижували життєздатність клітин майже на 40 %. Кількісною ПЛР у реальному часі встановлено, що везикули одночасно активують гени трьох шляхів загибелі: апоптозу (Casp8, Bax), піроптозу (Casp1, GSDME, IL-1β, TNF-α) та некроптозу (MLKL), що дозволяє припустити індукцію ПАНоптозу. Комбіноване застосування везикул із доксорубіцином підсилювало апоптозний і некроптозний шляхи та послаблювало запальну складову піроптозу. Уперше показано здатність зовнішньо-мембранних везикул P. aeruginosa модулювати кілька типів регульованої клітинної загибелі пухлинних клітин, що обґрунтовує перспективність їх використання як платформи для комбінованої протипухлинної терапії.
Кваліфікаційна робота викладена на 55 сторінках, ілюстрована 11 рисунками та 1 таблицею. Список використаних джерел включає 53 найменування.
30–90 нм. Флуоресцентною спектроскопією підтверджено взаємодію доксорубіцину з везикулами шляхом адсорбції на поверхні або вбудовування у ліпідний бішар. За даними МТТ-тесту нативні везикули чинили виражену цитотоксичну дію та знижували життєздатність клітин майже на 40 %. Кількісною ПЛР у реальному часі встановлено, що везикули одночасно активують гени трьох шляхів загибелі: апоптозу (Casp8, Bax), піроптозу (Casp1, GSDME, IL-1β, TNF-α) та некроптозу (MLKL), що дозволяє припустити індукцію ПАНоптозу. Комбіноване застосування везикул із доксорубіцином підсилювало апоптозний і некроптозний шляхи та послаблювало запальну складову піроптозу. Уперше показано здатність зовнішньо-мембранних везикул P. aeruginosa модулювати кілька типів регульованої клітинної загибелі пухлинних клітин, що обґрунтовує перспективність їх використання як платформи для комбінованої протипухлинної терапії.
Кваліфікаційна робота викладена на 55 сторінках, ілюстрована 11 рисунками та 1 таблицею. Список використаних джерел включає 53 найменування.
Галузі знань та спеціальності :
E1 Біологія та біохімія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Природничі науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.18 MB
Контрольна сума :
(MD5):c2b4a90bd36985493e99eba675c3c908