Леся Українка в постколоніально-феміністичній оптиці О. Забужко
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2024
Автор(и) :
Hudyma, Аnnа
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Том :
1
Випуск :
66
ISSN :
2520-6346
Початкова сторінка :
45
Кінцева сторінка :
55
Цитування :
[APA 7] Hudyma, А., & Гудима, А. (2024). Леся Українка в постколоніально-феміністичній оптиці О. Забужко. Літературознавчі студії, 1(66), 45–55. https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(66).45-55
[ДСТУ] Hudyma А., Гудима А. Леся Українка в постколоніально-феміністичній оптиці О. Забужко. Літературознавчі студії. 2024. Т. 1, № 66. С. 45—55. DOI: 10.17721/2520-6346.1(66).45-55 (дата звернення: 25.07.2026).
Предметом дослідження став образ Лесі Українки в культурологічній постколоніальній праці О. Забужко "Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій". Авторка книги осмислює спосіб сприйняття Лесі Українки в національній культурі, аналізує чинні та пропонує альтернативні ресурси Українчиної біографії, кардинально переглядаючи роль хвороби в її житті та наголошуючи на необхідності розмежовувати творчість та біографію.
Головним культурним посланням Лесі Українки О. Забужко визнає любовний міф, внесений в українську культуру і її життям, і творчістю, при цьому відстежуючи тему любові-жертви в низці драм: "Одержима", "Руфін і Прісцілла", "Лісова пісня" тощо.
Українчина концепція любові, на переконання дослідниці, не вкладається в ортодоксальну християнську доктрину, а засновується на традиції гностичних "жіночих" єресей.
Гностицизм як традиція духовного дисидентства, за твердженням О. Забужко, живив європейську культуру, а отже і українську. Тож постулюючи Українчин гностицизм, дослідниця стверджує її європейськість, не повторюючи при цьому тезу про всесвітньо-історичну тематику її драматургії.
Духовну генеалогію її українства, її історіософію, а також гностицизм, інтелектуальні та духовні пошуки О. Забужко виводить від М. Драгоманова.
З другого боку, авторка повертає Лесю Українку в контекст втраченої шляхетсько-лицарської України, а отже знову-таки за визначенням – європейської культури. Визнає в особі письменниці – як у житті, так і в творчості – досконале втілення лицарського світу, аналізуючи драми
"Камінний господар" та "Бояриня". Відтворює психологічний портрет цієї української дворянської інтелігенції – косачівського кола.
Головним культурним посланням Лесі Українки О. Забужко визнає любовний міф, внесений в українську культуру і її життям, і творчістю, при цьому відстежуючи тему любові-жертви в низці драм: "Одержима", "Руфін і Прісцілла", "Лісова пісня" тощо.
Українчина концепція любові, на переконання дослідниці, не вкладається в ортодоксальну християнську доктрину, а засновується на традиції гностичних "жіночих" єресей.
Гностицизм як традиція духовного дисидентства, за твердженням О. Забужко, живив європейську культуру, а отже і українську. Тож постулюючи Українчин гностицизм, дослідниця стверджує її європейськість, не повторюючи при цьому тезу про всесвітньо-історичну тематику її драматургії.
Духовну генеалогію її українства, її історіософію, а також гностицизм, інтелектуальні та духовні пошуки О. Забужко виводить від М. Драгоманова.
З другого боку, авторка повертає Лесю Українку в контекст втраченої шляхетсько-лицарської України, а отже знову-таки за визначенням – європейської культури. Визнає в особі письменниці – як у житті, так і в творчості – досконале втілення лицарського світу, аналізуючи драми
"Камінний господар" та "Бояриня". Відтворює психологічний портрет цієї української дворянської інтелігенції – косачівського кола.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
364.32 KB
Контрольна сума :
(MD5):ca28a89c419c9f478dec50fe6dc8736f
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International