Нова знахідка філокариди (Crustacea: Phyllocarida) в серпуховських відкладах (міссісіпій) Донецького басейну (Україна)
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
23 квітня 2025 р.
Автор(и) :
Дернов, Віталій
Інститут геологічних наук НАН України
Мова основного тексту :
Англійська
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
2 (109)
ISSN :
1728-3817
Початкова сторінка :
5
Кінцева сторінка :
9
Цитування :
[APA 7] Дернов, В. (2025). A New Record of the Phyllocarid Crustacean (Crustacea: Phyllocarida) in the Serpukhovian (Mississippian) of the Donets Basin, Ukraine. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, (2 (109)), 5–9. https://doi.org/10.17721/1728-2713.109.01
[ДСТУ] Дернов В. A New Record of the Phyllocarid Crustacean (Crustacea: Phyllocarida) in the Serpukhovian (Mississippian) of the Donets Basin, Ukraine. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. 2025. no. 2 (109). P. 5—9. DOI: 10.17721/1728-2713.109.01 (date of access: 26.07.2026).
Вступ. Кам'яновугільні філокариди Донецького басейну недостатньо вивчені і до останнього часу були представлені родом Dithyrocaris та невизначеними рештками, віднесеними до Phyllocarida indet. Вивчення викопних філокарид має велике палеобіогеографічне значення, принаймні для кам'яновугільних морських палеобасейнів північної півкулі.
Методи. Розглянуто два зразки стулок панцира філокарид Ceratiocaris sp. Скам'янілості походять з відкладів серпуховського ярусу західної частини Донбасу. Серпуховські відклади на Донбасі представлені самарською світою та більшою частиною кальміуської світи, але неможливо визначити, з якої саме світи походить досліджений матеріал.
Результати. Описаний Ceratiocaris sp. за обрисами стулки дуже схожий на Ceratiocaris truncatus Woodward, 1871. Проте є деякі відмінності, а саме: описана стулка дещо ширша порівняно з Ceratiocaris truncatus, лінія найбільшої ширини дослідженої стулки розташована між її центром і передньою частиною, тоді як у Ceratiocaris truncatus вентральний і передній краї утворюють напівеліптичну лінію. Задній край у Ceratiocaris sp. ширший і більш увігнутий, ніж у Ceratiocaris truncatus, тоді як ростральна виїмка вужча і дрібніша. Ceratiocaris sp. відрізняється від Ceratiocaris oretonensis Woodward, 1871 обрисами стулки: у C. oretonensis вона поступово звужується до переднього краю, тоді як у C. sp. вона швидко розширюється приблизно до 33 % довжини стулки, а потім різко звужується. Крім того, задній край Ceratiocaris oretonensis набагато більш увігнутий і вужчий.
Висновки. У кам'яновугільних відкладах Донецького басейну філокариди поширені переважно у відкладах башкирського ярусу. Лише два таксони, Dithyrocaris granulata doneziana Riabin, 1921 та D. tricornis aisenvergi Krestovnikov, 1961, походять з-поза меж башкирського інтервалу, а саме із серпуховського ярусу та верхнього пенсильванію, відповідно. Отже, на сьогодні кам'яновугільні філокариди Донбасу представлені лише двома родами: Dithyrocaris Scouler in Portlock, 1843 та Ceratiocaris M'Coy, 1849.
Методи. Розглянуто два зразки стулок панцира філокарид Ceratiocaris sp. Скам'янілості походять з відкладів серпуховського ярусу західної частини Донбасу. Серпуховські відклади на Донбасі представлені самарською світою та більшою частиною кальміуської світи, але неможливо визначити, з якої саме світи походить досліджений матеріал.
Результати. Описаний Ceratiocaris sp. за обрисами стулки дуже схожий на Ceratiocaris truncatus Woodward, 1871. Проте є деякі відмінності, а саме: описана стулка дещо ширша порівняно з Ceratiocaris truncatus, лінія найбільшої ширини дослідженої стулки розташована між її центром і передньою частиною, тоді як у Ceratiocaris truncatus вентральний і передній краї утворюють напівеліптичну лінію. Задній край у Ceratiocaris sp. ширший і більш увігнутий, ніж у Ceratiocaris truncatus, тоді як ростральна виїмка вужча і дрібніша. Ceratiocaris sp. відрізняється від Ceratiocaris oretonensis Woodward, 1871 обрисами стулки: у C. oretonensis вона поступово звужується до переднього краю, тоді як у C. sp. вона швидко розширюється приблизно до 33 % довжини стулки, а потім різко звужується. Крім того, задній край Ceratiocaris oretonensis набагато більш увігнутий і вужчий.
Висновки. У кам'яновугільних відкладах Донецького басейну філокариди поширені переважно у відкладах башкирського ярусу. Лише два таксони, Dithyrocaris granulata doneziana Riabin, 1921 та D. tricornis aisenvergi Krestovnikov, 1961, походять з-поза меж башкирського інтервалу, а саме із серпуховського ярусу та верхнього пенсильванію, відповідно. Отже, на сьогодні кам'яновугільні філокариди Донбасу представлені лише двома родами: Dithyrocaris Scouler in Portlock, 1843 та Ceratiocaris M'Coy, 1849.
Галузі знань та спеціальності :
10 Природничі науки::103 Науки про Землю
Галузі науки і техніки (FOS) :
Геологія
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.33 MB
Контрольна сума :
(MD5):bc6025a82e00530795d2f16a258b46bf
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International