Фінансово-правове регулювання відносин у сфері проєктів екологічного спрямування

Дубко А. С. Фінансово-правове регулювання відносин у сфері проєктів екологічного спрямування : дис. … доктора філософії : 081 Право / Дубко Анастасія Станіславівна ; наук. кер. О. А. Музика-Стефанчук. Київ, 2025. 226 с.

Дисертаційне дослідження присвячене особливостям та нормативному регулюванню відносин, які є предметом фінансового права та виникають у сфері проєктів реалізації та фінансування проєктів екологічного спрямування.
В результаті проведеного дослідження було комплексно проаналізовано проблематику фінансово-правового регулювання відносин, пов’язаних із реалізацією екологічних проєктів, в аспекті гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами. Особливу увагу приділено аналізу законодавчих прогалин та бар’єрів, які ускладнюють ефективну реалізацію екологічних ініціатив, а також розробці пропозицій щодо їх усунення.
У контексті необхідності направлення фінансових потоків на цілі сталого розвитку в аспекті його екологічної складової, в цьому дослідженні авторкою була приділена увага визначенню суті та характеристик явищ фінансового потоку та фінансових ресурсів як фінансово-правових категорій, а також запропоноване авторське бачення цих явищ як складових понятійно-категорійного апарату науки фінансового права.
Вперше було окреслено концепції зеленого фінансування та зелених фінансів як фінансово-правових категорій, що інтегрують екологічні цілі сталого розвитку у фінансові правовідносини, запропоновано авторське визначення цих термінів. Так, зелені фінанси розглянуто авторкою з позиції публічних фінансових правовідносин, а зелене фінансування – як елемент публічної фінансової діяльності. У дослідженні вперше розглянуто співвідношення таких міжгалузевих категорій як стале фінансування, соціально-економічне фінансування, кліматичне фінансування та низьковуглецеве фінансування, а також їх співвідношення в теоретичній та практичній площині. Окрема увага приділена такому явищу як зелені інвестиції, проаналізовано законодавче регулювання відносин щодо зелених інвестицій, обґрунтовано негативні наслідки непослідовності такого регулювання в рамках українського правового поля.
Було визначено сутність, зміст, характеристики, види, суб’єктний склад та інструменти фінансування екологічних проєктів у сучасних економіко-правових реаліях, а також розглянуто особливості законодавчого регулювання цих проєктів – проєктів екологічного спрямування відповідно до профільного Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Авторкою обґрунтовано необхідність забезпечення сталої та послідовної практики реалізації проєктів екологічного спрямування на теренах нашої держави, а також необхідність чіткого визначення ширшого переліку механізмів фінансування відповідних проєктів, серед яких виділено зокрема гранти, «зелені» податки та кошти міжнародної фінансової допомоги кліматичного спрямування, що також може стати ефективним механізмом для залучення додаткових фінансових ресурсів. Авторкою встановлено, що наявна нормативно-правова база України не повною мірою відповідає викликам у сфері фінансування проєктів екологічного спрямування, що обумовлює потребу в її вдосконаленні. Окрім цього, обґрунтовано необхідність та запропоновано запровадити таксономію екологічних проєктів в Україні відповідно до європейських стандартів.
Було встановлено, що ефективне фінансово-правове регулювання проєктів екологічного спрямування можливе лише за умови гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами у відповідній сфері. Зазначене включає створення стимулів для розвитку «зелених» фінансових продуктів, а також забезпечення прозорості та відповідальності суб’єктів у фінансовій сфері.
Авторкою також визначено правовий статус, характеристики та механізм діяльності українського Фонду енергоефективності як юридичної особи публічного права, державної установи та екологічного фонду у контексті дослідження суб’єктів, які можуть фінансувати проєкти екологічного спрямування в Україні відповідно до положень профільного Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Авторкою було визначено та доведено, що Фонд енергоефективності України може виступати прототипом спеціалізованої фінансової установи для фінансування проєктів екологічного спрямування в нашій державі на підставі норм Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Окрім цього, в рамках аналізу статусу та функціонування Фонд енергоефективності авторкою було проаналізовано та визначено подвійну правову природу фондів як матеріального підґрунтя (сукупності коштів) та суб’єктів фінансової системи.
У контексті реалізації проєктів екологічного спрямування на основі доктринальних підходів до визначення форм та методів акумулювання фінансових ресурсів авторкою було визначено форми та методи акумулювання коштів до таких проєктів. Зокрема, авторкою вперше запропоновано визначати серед форм залучення коштів до проєктів екологічного спрямування не тільки зелені облігації, але ширший перелік інших фінансових інструментів, які характеризуються як примусовим, так і добровільним методом акумулювання, серед яких було визначено гранти, «зелені» податки та інші надходження до публічних фондів обо’язкового та безумовного характеру, кошти міжнародних кліматичних фондів, майбутній дохід від продажу квот та санкції за порушення норм законодавства у сфері функціонування національної системи торгівлі викидами, державні субсидії екологічного характеру, а також фінансові ресурси, які акумулюються екологічними фондами, зокрема – у добровільному порядку.
Авторкою детально проаналізовано зелені облігації як де-факто єдину нормативно закріплену форму залучення коштів для фінансування проєктів екологічного спрямування та об’єкт бюджетних правовідносин. Визначено суть, загальні та спеціальні характеристики зелених облігацій як боргових цінних паперів, які мають цільовий характер, а також досліджено актуальний стан нормативно-правового регулювання відносин щодо цього фінансового інструменту в Україні. Визначено бар’єри для ефективного впровадження та розвитку ринку зелених облігацій на теренах нашої держави, які стосуються як сфері реалізації проєктів екологічного спрямування та особливостей зелених облігацій, так і проблематики функціонування ринку боргового капіталу в Україні загалом. Так, серед перешкод для розвитку ринку зелених облігацій в Україні авторкою було визначено історію макроекономічної нестабільності та дефолтів, високий рівень доларизації економіки, нерівномірний підхід до оподаткування операцій із борговими цінними паперами, проблеми привабливості інвестиційного клімату України, відсутність інституційних інвесторів – небанківських фінансових установ, а також домінування на кредитних ринках банківських установ відповідно. Обґрунтовано, що одним із найбільш важливих завдань у цьому аспекті є створення повноцінних умов для залучення фінансування, у першу чергу – шляхом сприяння створенню внутрішнього інвестиційного попиту на вкладення в зелені облігації з боку різних категорій інвесторів, а також підвищення кредитної якості зелених облігацій українських емітентів.
Доведено, що реформування екологічного оподаткування в Україні, включаючи спеціальний режим для зелених облігацій, є необхідним кроком для стимулювання інвестицій в проєкти екологічного спрямування. Запропоновано звільнення доходів від зелених облігацій від оподаткування, за аналогією з державними облігаціями.
Авторкою також визначено перелік суб’єктів, які можуть бути потенційними емітентами зелених облігацій в Україні, зокрема – на основі аналізу даних статистики та актуальних особливостей ринку цінних паперів в Україні.
У контексті функціонування проєктів екологічного спрямування авторкою було досліджено останні також крізь призму банківських правовідносин. Доведено, що забезпечення ефективної реалізації та фінансування проєктів екологічного спрямування потребує функціонування стабільної та екологічно орієнтованої фінансової системи, важливими суб’єктами якої виступають банківські установи як учасники ринку фінансових послуг. Також доведено, що «зелена» банківська діяльність характеризується вагомим внеском до загальної боротьби зі змінами клімату, промоції концепції та цілей сталого розвитку, а також забезпечення відповідності фінансового сектору таким цілям в аспекті як економічної та соціальної, так і екологічної компонент сталого зростання.
Авторкою вперше запропоновано визначати серед аспектів, які стосуються реалізації та фінансування проєктів екологічного спрямування в контексті банківської діяльності, наступні: надання банками «зелених» кредитів та інших видів сталих банківських продуктів, випуск зелених облігацій, інтеграцію екологічних міркувань в ініціативи банківських установ щодо корпоративної та соціальної відповідальності, управління ризиками ESG (ризиками екологічного (Е), соціального (S) та управлінського (G) характеру), фінансування «зеленого» ланцюгу поставок, проведення екологічного due diligence, а також забезпечення прозорого звітування як умови підвищення довіри споживачів банківських послуг та інших зацікавлених сторін. Разом із тим, авторкою доведено, що вирішальну роль у сприянні фінансуванню проєктів екологічного спрямування, стимулюванні сталого розвитку та узгодженні публічної фінансової діяльності з екологічними цілями відіграють не тільки банківські установи як суб’єкти другого рівня банківської системи, але й також центральні банки як регулятори ринку. Авторкою досліджено Політику Національного банку України щодо розвитку сталого фінансування на період до 2025 року та обґрунтовано, що суто рекомендаційних характер поставлених у цьому документі завдань містить негативні наслідки для цієї сфери, оскільки за відсутності загальнообов’язкового законодавчого регулювання банківські установи не мають ані обов’язків, ані стимулів для запровадження сталих практик, зокрема – забезпечення розкриття інформації та врахування екологічних міркувань при проведенні банківської діяльності. Авторкою було встановлено, що на сьогоднішній день в рамках українського правового поля банківські правовідносини, які реалізуються у сфері екологічних проєктів, потребують забезпечення адекватним сучасним реаліям нормативним регулюванням. Авторкою також було доведено, що такі правовідносини, за умови відповідного нормативного забезпечення, можуть виникати як стосовно регулювання Національним банком України банківської діяльності в аспекті пропонування екологічно стійких фінансових продуктів, емісії зелених облігацій, врахування критеріїв ESG при проведенні банківської діяльності та фінансуванні екологічних ініціатив та споживачів банківських послуг, так і контролю за виконанням відповідних вимог.
Було встановлено особливості оподаткування у сфері проєктів екологічного спрямування, зокрема доведено, що з огляду на український контекст перспективними напрямками використання податкових важелів як інструменту досягнення екологічних цілей сталого розвитку є встановлення спеціального (пільгового) режиму оподаткування зелених облігацій, реформування екологічного оподаткування, а також запровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Авторкою зокрема було визначено характеристики та співвідношення таких ринкових механізмів як податок на діоксид вуглецю та система торгівлі квотами на викиди парникових газів, обґрунтовано переваги створення такої системи на національному рівні поруч із механізмом вуглецевого коригування на кордоні (СВАМ – carbon border adjustment mechanism), доведено необхідність реформування екологічного оподаткування в Україні задля підвищення його ефективності в частині мобілізації та використання коштів, акумульованих від екологічного податку, а також запропоновано внести зміни до податкового законодавства в частині звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді відсотків, нарахованих за зеленими облігаціями, за аналогією зі звільненням від оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого у вигляді процентів, нарахованих на державні цінні папери та облігації місцевих позик.