Інституалізація політичної опозиції як чинник демократизації українського суспільства

У ході виконання дослідження з'ясувано сутність опозиції як політичного інституту, що полягає в тому, що вона проявляється як легальна форма протистояння й протидії офіційному політичному курсові, основними функціями якої є здійснення контролю, висловлювання критики й впровадження альтернативних пропозицій. З'ясовано основні критерії для класифікації опозиції, наприклад, за відношенням до представницьких органів поділяється опозиція на парламентську та позапарламентську.
З’ясвано, що розвиток трансформації режиму може бути лінійним, як за класичною моделлю (лібералізація-демократизація-консолідація демократії), так і нелінійний як за моделлю «переходу з відкритим фіналом», що більше характерний для країн Центрально-Східної і Східної Європи, що пов’язано з невизначеністю, багатоваріативністю та необхідністю реформування 4 основних сфер суспільства. Було з’ясовано, що опозиція є активним політичним актором на всіх етапах демократичного переходу, а також визначено політичний режим України як делегативна демократія.
У роботі також визначено, що процес інституалізації не обмежується лише законодавчим закріпленням її статусу, а також включає в себе захист її прав, створення умов для діяльності та забезпечення її функціонування. Необхідною умовою успішного функціювання політичної опозиції є її організованість, сконсолідованість та відповідність демократичним стандартам.

Роспопа А. Інституалізація політичної опозиції як чинник демократизації українського суспільства : кваліфікаційна робота : 052 Політологія / Роспопа Анастасія. - Київ, 2021. - 50 с.