Корпоративні спори щодо оскарження рішень органів управління товариства

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблематики корпоративних спорів щодо оскарження рішень органів управління товариства, спрямована на розробку пропозицій щодо удосконалення чинного корпоративного та господарського процесуального законодавства, з урахуванням зарубіжного досвіду та судової практики.
Розглянуто погляди науковців щодо визначення поняття корпоративного спору, який запропоновано визначати як спір між юридичною особою корпоративного типу та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, або між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи корпоративного типу, пов'язаний з набуттям, здійсненням, припиненням, захистом корпоративних прав та пов’язаних з ними охоронюваних законом інтересів, виконанням корпоративних обов’язків, корпоративним управлінням, створенням, діяльністю та припиненням юридичної особи. Виокремлено кваліфікуючі ознаки корпоративних спорів: зміст (корпоративні відносини); особливий суб’єктний склад; підстави виникнення; множинність та виключний характер судових способів захисту.
Наголошено на необхідності комплексного розуміння природи корпоративних відносин – відносин, що пов’язані з набуттям, здійсненням, припиненням, охороною та захистом корпоративних прав та пов’язаних з ними охоронюваних законом інтересів, виконанням корпоративних обов’язків, корпоративним управлінням, створенням, діяльністю та припиненням юридичної особи корпоративного типу.
Визначено особливості суб’єктного складу корпоративних спорів загалом та спорів щодо оскарження рішень органів управління товариства зокрема. Встановлено множинність суб’єктного складу таких спорів, а також обґрунтовано недоцільність визнання їх учасниками юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм. Обґрунтовано необхідність впровадження у ГПК України права подання групового корпоративного позову.
Виокремлено підстави виникнення корпоративних спорів загалом та спорів щодо оскарження рішень органів управління товариства зокрема: порушення (невизнання або оспорювання) корпоративного права, а також зловживання корпоративним правом; порушення (невизнання, оспорювання) охоронюваного законом інтересу; невиконання (неналежне виконання) корпоративних або фідуціарних обов’язків.
Запропоновано класифікацію корпоративних спорів на види за предметним критерієм, з урахуванням правових висновків Верховного Суду.
На підставі аналізу поглядів науковців щодо правової природи та кваліфікуючих ознак рішень органів управління товариства, запропоновано їх визначення як корпоративних індивідуальних актів (ненормативного характеру), прийнятих уповноваженим органом управління товариства в межах наданої законом та статутом компетенції та за встановленою процедурою, спрямованих на забезпечення створення, діяльності, припинення або реорганізації товариства, набуття та реалізації корпоративних прав та обов’язків учасників, корпоративного управління товариством, які є обов’язковими для такого товариства, його учасників, посадових осіб та породжують для них певні правові наслідки, а в окремих випадках, також права та обов’язки.
Наголошено на необхідності включення до законодавства норм щодо права на оскарження та порядку оскарження рішень органів управління товариства.
Визначено, що в Україні єдиним способом оскарження рішень органів управління товариств є судовий шляхом визнання таких рішень недійсними. Обґрунтовано, що правом на оскарження рішення органу управління товариства володіють учасники (акціонери, члени) товариства, у тому числі ті, які вибули, посадові особи товариства, за умови, що таке рішення порушує їх корпоративне право, право на участь в управлінні або охоронюваний законом інтерес.
Досліджено правове регулювання строків оскарження рішень різних органів управління товариств різних організаційно-правових форм, яке є відмінним між собою та непослідовним. Запропоновано уніфікувати строк позовної давності для оскарження рішень різних органів управління юридичних осіб корпоративного типу в межах однієї організаційно-правової форми, а також запровадити можливість збільшення строку позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень органів управління товариства шляхом включення таких положень до статуту товариства.
Визначено спільні риси альтернативних способів врегулювання корпоративних спорів щодо оскарження рішень органів управління товариств (міжнародного комерційного арбітражу, третейського судочинства, медіації, переговорів): розширений суб’єктний склад порівняно з господарським судочинством; необхідність інформування заінтересованих осіб про початок арбітражного/третейського розгляду; специфічні способи фіксації арбітражного/третейського/медіаційного застереження. Обґрунтовано неможливість застосування альтернативних способів вирішення у спорах щодо оскарження рішень органів управління товариства.
Розглянуто специфіку доказів та доказування у корпоративних спорах щодо оскарження рішень органів управління товариств. Запропоновано визначення предмету доказування у корпоративних спорах як кола обставин, які підтверджують чи спростовують факт порушення (невизнання, оспорювання) корпоративного права, інтересу або невиконання (неналежного виконання) корпоративних чи фідуціарних обов’язків і підлягають встановленню для вирішення спору, а також визначено елементи предмету доказування у цій категорії спорів.
Розглянуто позиції щодо визначення юрисдикції спорів про оскарження рішень органів управління товариства, їх розмежування із пов’язаними (суміжними) правовими спорами на підставі аналізу правових висновків Верховного Суду.
Класифіковано підстави визнання рішень органів управління товариства недійсними на фактичні (порушення корпоративного права, охоронюваного законом інтересу, невиконання, неналежне виконання корпоративного або фідуціарного обов’язку та процедурні порушення) та юридичні (пов’язані з порушеннями норм законодавства, статуту товариства та/або корпоративного договору).
Присвячено увагу правовій природі корпоративних прав, які запропоновано визначати як сукупність правомочностей майнового та організаційного характеру, визначених законом, статутом та/або корпоративним договором, якими володіє учасник (акціонер, член) підприємницького товариства або статутного господарського об’єднання, обумовлених його участю у статутному капіталі, розміром частки або кількістю та типом акцій (для акціонерних товариств). Здійснено класифікацію корпоративних інтересів на інвестиційний, управлінський, комплаєнс інтерес, майновий, інформаційний. Обґрунтовано, що об’єктом захисту у корпоративних спорах щодо оскарження рішень органів управління товариства може виступати охоронюваний законом інтерес, тобто інтерес, пов'язаний з набуттям, здійсненням, припиненням корпоративного права, що відповідає закону, статуту, внутрішнім документам товариства та не суперечить інтересам товариства та інших його учасників.
Визначено підставами оскарження рішень органів управління товариства порушення або невиконання (неналежне виконання) корпоративного обов’язку, передбаченого законом, статутом та/або корпоративним договором, або фідуціарних обов’язків (в частині оскарження рішень наглядової ради, ради директорів або виконавчого органу товариства). Наголошено на необхідності нормативного закріплення презумпції 6 легітимності рішень органів управління товариства, яка виконує ряд функцій: забезпечення стабільності корпоративного управління та ділового обороту; засвідчення обов’язковості та чинності рішень для учасників та посадових осіб товариства; сприяння правовій визначеності як у корпоративному управлінні, так і у взаємодії з контрагентами та стейкхолдерами; мінімізації зловживань з боку учасників товариства корпоративними правами, зокрема, правом на оскарження рішень органів управління.
Запропоновано імплементувати в українське законодавство інститут нікчемності рішень органів управління товариства, визначено критерії нікчемності та оспорюваності таких рішень. Досліджено проблематику моменту недійсності рішення органу управління товариства та визначено, що нікчемне рішення не створює правових наслідків з моменту його прийняття, тоді як оспорюване рішення може бути визнане судом недійсним як з моменту прийняття, так і на майбутнє, з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Сформульовані у дисертації висновки, пропозиції та практичні рекомендації є основою для удосконалення корпоративного і господарського процесуального законодавства України, правового регулювання та практики вирішення корпоративних спорів щодо оскарження рішень органів управління товариства, та можуть бути використані у законотворчій, правозастосовній діяльності, навчальному процесі.

Ключові слова: корпоративний спір, господарське судочинство, корпоративне право, охоронюваний законом інтерес, корпоративне управління, фідуціарні обов’язки, корпоративні правовідносини, захист корпоративних прав, докази, засоби доказування, товариство, рішення органу управління товариства, медіація, арбітраж, недійсність.

The dissertation is devoted to a comprehensive study of the problems of corporate disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company, aimed at the development of proposals for improving the current corporate and commercial procedural legislation, taking into account foreign experience and court practice.
The views of scientists regarding the definition of the concept of a corporate dispute are considered; a corporate dispute is proposed to be defined as a dispute between a corporate-type legal entity and its participant (founder, shareholder, member), including a terminated participant, or between participants (founders, shareholders, members) of a corporate-type legal entity, related to the acquisition, exercise, termination, protection of corporate rights and related interests protected by law, performance of corporate obligations, corporate management, creation, activity and termination of a legal entity. Qualifying features of corporate disputes are determined: content (corporate relations); special subject composition; reasons for occurrence; multiplicity and exclusive character of legal remedies.
The need for a comprehensive understanding of the nature of corporate relations is emphasized – relations related to the acquisition, exercise, termination, and protection of corporate rights and related interests protected by law, performance of corporate obligations, corporate management, creation, activity, and termination of a corporate-type legal entity.
The peculiarities of the subject composition of corporate disputes in general and disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company, in particular, are determined. The multiplicity of the subject composition of such disputes is established, and the impracticability of recognizing legal entities of any organizational and legal forms as participants in them is substantiated. The need to introduce the right to file a corporate class action into the Code of Commercial Procedure of Ukraine is substantiated.
The grounds for the occurrence of corporate disputes in general and disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company, in particular, are singled out: violation (non-recognition or contestation) of corporate rights, as well as abuse of corporate rights; violation (non-recognition or contestation) of an interest protected by law; non-performance (improper performance) of corporate or fiduciary duties.
The classification of corporate disputes into types according to the objective criterion is proposed, taking into account the legal findings of the Supreme Court.
Based on the analysis of the views of scientists regarding the legal nature and qualifying features of the decisions of the corporate governance bodies of the company, it is proposed to define them as corporate individual acts (of a nonnormative nature), adopted by the authorized governance body of the company within the limits of competence provided by the law and the articles of association and according to the established procedure, aimed at ensuring the creation, activities, termination or reorganization of the company, acquisition and realization of corporate rights and obligations of the participants, corporate management of the company, which are mandatory for such company, its participants, officers and give rise to certain legal consequences for them, and in some cases, also rights and obligations.
It is emphasized the need to include in the legislation the norms regarding the right to appeal and the procedure for appealing the decisions of the corporate governance bodies of the company.
It is determined that in Ukraine, the only way to challenge the decisions of the corporate governance bodies of companies is their invalidation by the court. It is substantiated that the right to appeal the decision of the corporate governance body of the company belongs to the participants (shareholders, members) of the company, including those who terminated, officers of the company, provided that such a decision violates their corporate right, the right to participate in corporate governance or interest protected by law.
The legal regulation of the periods for appealing the decisions of various corporate bodies of companies of different organizational and legal forms, which is different and inconsistent among themselves, are studied. It is proposed to unify the limitation period for appealing the decisions of different corporate bodies of corporate-type legal entities within the same organizational and legal form, as well as to introduce the possibility of increasing the limitation period for claims to invalidate decisions of the corporate governance bodies by including such provisions in the company's articles of association.
The common features of alternative methods of settling corporate disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company (international commercial arbitration, arbitration, mediation, negotiations) are identified: expanded subject composition compared to commercial litigation; the need to inform interested parties about the start of arbitration proceedings; specific ways of fixing the arbitration/mediation clause. The impossibility of using alternative methods of resolution in disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company is justified.
The specifics of evidence and proof in corporate disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company are considered. It is proposed to define the fact in proof in corporate disputes as a scope of circumstances that confirm or disprove the fact of violation (non-recognition, contestation) of corporate right, interest, or non-performance (improper performance) of corporate or fiduciary duties and are subject to establishment for the resolution of the dispute, and the elements of the fact in proof are also defined in this category of disputes.
Positions regarding the determination of the jurisdiction of disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company, their differentiation from related (adjacent) legal disputes based on the analysis of legal findings of the Supreme Court are considered.
The grounds for invalidating the decisions of corporate governance bodies of the company are classified into factual (violation of corporate right, interest protected by law, non-performance, improper performance of corporate or fiduciary duty, and procedural violations) and legal (related to violations of legislation, company’s articles of association and/or shareholders agreement).
Attention is given to the legal nature of corporate rights, which are proposed to be defined as a set of powers of a property and organizational nature, defined by law, the articles of association and/or shareholders agreement, which are possessed by a participant (shareholder, member) of a business company or a statutory economic association, conditioned by their participation in the equity capital, the size of the share or the number and type of shares (for joint-stock companies). The classification of corporate interests into investment, management, compliance, property, and information interests is carried out. It is substantiated that the object of protection in corporate disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company may be an interest protected by law, that is, an interest related to the acquisition, exercise, or termination of a corporate right that complies with the law, the articles of association, the internal documents of the company and does not conflict with the interests of the company and other participants thereof.
Violation or non-performance (improper performance) of a corporate duty provided for by law, the articles of association and/or shareholders agreement, or fiduciary duties (in the part of the appealing against the decisions of the supervisory board, board of directors, or the executive body of the company) are defined as the grounds for appealing the decisions of corporate governance bodies of the company.
It is emphasized the need for a normative consolidation of the presumption of legitimacy of the decisions of corporate governance bodies of the company, which performs a number of functions: ensuring the stability of corporate governance and business turnover; certifying the bindingness and validity of decisions for company participants and officers; ensuring the legal certainty both in corporate governance and in interaction with counterparties and stakeholders; minimization of abuse of corporate rights by company participants, in particular, the right to appeal decisions of corporate governance bodies.
It is proposed to implement the institution of nullity of decisions of corporate governance bodies of the company into Ukrainian legislation, and the criteria of nullity and contestability of such decisions are defined. The problem of the moment of invalidity of decisions of corporate governance bodies of the company was studied and it was determined that a null decision does not create legal consequences from the moment of its adoption, while the disputed decision can be recognized by the court as invalid both from the moment of adoption and for the future, from the date of entry into force of the court decision.
The conclusions, proposals, and practical recommendations formulated in the dissertation are the basis for improving the corporate and commercial procedural legislation of Ukraine, legal regulation, and practice of resolving corporate disputes on the appealing of decisions of corporate governance bodies of the company, and can be used in legislation activities, legal enforcement activities, and the educational process.

Keywords: corporate dispute, commercial litigation, corporate right, interest protected by law, corporate governance, fiduciary duties, corporate relations, protection of corporate rights, evidence, means of proof, company, decision of corporate governance body of the company, mediation, arbitration, invalidity.

Сливінська А. В. Корпоративні спори щодо оскарження рішень органів управління товариства : дис. ... д-ра філос. : 081 Право / Сливінська Анна Володимирівна. - Київ, 2024. - 270 с.