Формування адаптаційної стратегії малих та середніх ІТ-компаній в умовах сучасних викликів
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
16 липня 2026 р.
Автор(и) :
Кузьменко, Олександр Вячеславович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Кузьменко, О. В. (2026). Формування адаптаційної стратегії малих та середніх ІТ-компаній в умовах сучасних викликів [Дис. Доктор філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/34870
[ДСТУ] Кузьменко О. В. Формування адаптаційної стратегії малих та середніх ІТ-компаній в умовах сучасних викликів : дис. ... д-ра філософії : 051 Економіка. Київ, 2026. 276 с.
Кузьменко О.В. Формування адаптаційної стратегії малих та середніх ІТ-компаній в умовах сучасних викликів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 «Економіка». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню формування адаптаційної стратегії малих та середніх ІТ-компаній в умовах сучасних економічних викликів, спрямованому на узагальнення теоретичних підходів, удосконалення методичних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення адаптивності, стійкості та ефективності функціонування підприємств ІТ-сектору. Сформовано науково-методичний базис для розуміння адаптаційної стратегії як інструмента забезпечення життєздатності підприємства, збереження його конкурентних позицій, підвищення гнучкості економічної поведінки та здатності реагувати на зміни зовнішнього середовища.
Актуальність дослідження зумовлена впливом повномасштабної війни, макроекономічної нестабільності, технологічної турбулентності, цифровізації економіки, кадрової мобільності, трансформації попиту на ІТ-послуги та посилення глобальної конкуренції. У таких умовах малі та середні ІТ-компанії, з одного боку, залишаються важливими суб’єктами цифрової економіки, експорту послуг та інноваційного розвитку, а з іншого – стикаються з обмеженістю ресурсів, високою залежністю від зовнішніх ринків, кадровими ризиками та необхідністю швидкої адаптації до економічних, технологічних і безпекових змін.
У першому розділі систематизовано теоретико-методичні засади дослідження адаптаційних стратегій підприємств. Розкрито економічний зміст понять «стратегія адаптації», «адаптивна стратегія» та «адаптаційна стратегія», узагальнено підходи до класифікації стратегій підприємств, визначено особливості формування адаптаційної стратегії в умовах невизначеності, технологічних змін та інституційних трансформацій. Обґрунтовано, що адаптаційна стратегія має розглядатися як система економічно обґрунтованих рішень і дій, спрямованих на забезпечення гнучкості, стійкості та довгострокової життєздатності підприємства.
У межах першого розділу удосконалено підхід до оцінювання ефективності впровадження адаптаційних стратегій ІТ-компаній шляхом поєднання трьох взаємопов’язаних блоків: результативності діяльності, адаптивної стійкості та стратегічної узгодженості. Такий підхід дозволяє оцінювати ефективність не лише через фінансові результати, а й через відповідність обраних заходів рівню адаптаційного потенціалу підприємства, його ризиковому профілю та здатності реагувати на зміни середовища.
У другому розділі здійснено аналіз конкурентного, інституційного та економічного середовища функціонування малих і середніх ІТ-компаній України. Проаналізовано динаміку розвитку ІТ-сектору, його роль у структурі експорту послуг, податкових надходженнях, зайнятості та формуванні цифрової економіки. Встановлено, що попри вплив повномасштабної війни ІТ-сектор України зберіг значний рівень стійкості завдяки експортній орієнтації, мобільності працівників, можливості дистанційної роботи, гнучким формам зайнятості та відносно низькій залежності від фізичної інфраструктури.
Для оцінювання структури ринку ІТ-послуг застосовано систему індикаторів ринкової концентрації, зокрема індекс Герфіндаля–Гіршмана, коефіцієнти концентрації CR4 та CR8, індекс ентропії, дисперсію ринкових часток, дисперсію логарифмів часток, індекс Джині та індекс Лінда. Проведений аналіз дозволив встановити, що у 2022–2024 рр. український ІТ-сектор характеризувався зниженням загального рівня концентрації та посиленням ролі малих і середніх підприємств у формуванні сукупної виручки сектору. Водночас збереження групи провідних компаній свідчить про наявність гібридної ринкової структури, яка поєднує ознаки висококонкурентного середовища з окремими елементами концентрації ринкової влади.
У роботі удосконалено методичний підхід до оцінювання рівня адаптивності малих та середніх ІТ-компаній шляхом побудови інтегрального індексу адаптивності. Запропонований індекс базується на нормалізації фінансово-економічних показників із застосуванням Z-стандартизації та охоплює показники динаміки виручки, прибутку, активів, сукупного зростання виручки та віку компанії. Це дало змогу забезпечити порівнянність підприємств різного масштабу, визначити рівень їх адаптаційного потенціалу та обґрунтувати потребу у зміні економічної поведінки.
На основі інтегрального індексу адаптивності здійснено поділ досліджуваної сукупності підприємств за чотирма рівнями адаптивності: низький, нижче середнього, вище середнього та високий. Такий поділ дозволив визначити відмінності у потребах підприємств залежно від їх адаптаційного потенціалу. Для підприємств із низьким рівнем адаптивності пріоритетними є стабілізація діяльності, зниження вразливості та збереження ключових компетенцій. Для підприємств із високим рівнем адаптивності доцільними є розвиток, масштабування, диверсифікація та посилення здатності до випереджального реагування на зміни середовища.
Третій розділ спрямовано на розроблення практичних рекомендацій щодо формування та реалізації адаптаційних стратегій малих і середніх ІТ-компаній. Запропоновано комплексний методичний підхід, який поєднує інтегральне оцінювання адаптивності підприємств, кластерну типологізацію їх адаптаційної поведінки, економіко-математичне обґрунтування організаційно-економічних важелів та матрицю диференціації адаптаційних стратегій. Такий підхід дозволяє визначати доцільні адаптаційні заходи залежно від рівня адаптаційного потенціалу підприємства, типу його розвитку, ризикового профілю та інтенсивності необхідних змін.
Подальшого розвитку набув інструментарій ідентифікації типів адаптаційних стратегій малих та середніх ІТ-компаній шляхом застосування дворівневої кластеризації. На першому етапі використано алгоритм DBSCAN, що дозволив виокремити основну групу підприємств і аномальні спостереження. На другому етапі застосовано метод K-Means, за результатами якого ідентифіковано три профілі розвитку підприємств: стабільний, експансивний та адаптивний. Це дало змогу пов’язати емпірично виявлені типи економічної поведінки підприємств із відповідними адаптаційними рішеннями.
У роботі систематизовано ризики малих та середніх ІТ-компаній, серед яких технологічні, ринкові та конкурентні, фінансові, організаційні, операційні, інституційні та регуляторні, кадрові, репутаційні й воєнно-політичні ризики. Ризик розглянуто не лише як загрозу, а як чинник адаптаційної реакції, що визначає напрями змін у діяльності підприємства. Запропоновано карту ризиків як інструмент структурованого подання ризикового середовища з урахуванням імовірності, наслідків та каскадних зв’язків між зовнішніми загрозами й внутрішніми обмеженнями підприємства.
Уперше сформовано матрицю диференціації адаптаційних стратегій малих та середніх ІТ-компаній, яка поєднує чотири рівні інтегрального індексу адаптивності з трьома кластерними профілями адаптаційної поведінки. Матриця має прикладне значення як інструмент вибору доцільного пакета адаптаційних заходів залежно від фактичного стану підприємства. У межах матриці виокремлено стратегії антикризової стійкості, керованої стабілізації, обмеженої експансії, проактивної стійкості, системного масштабування, керованої трансформації та інші варіанти адаптаційної поведінки.
Отримані результати дисертаційної роботи формують теоретико-методичну основу для оцінювання адаптивності малих та середніх ІТ-компаній, визначення їх адаптаційного профілю, ідентифікації ризиків та вибору доцільних заходів реагування на сучасні економічні виклики. У роботі поглиблено наукові підходи до розуміння адаптаційної стратегії підприємства, удосконалено методичний інструментарій оцінювання адаптивності та запропоновано прикладний механізм диференціації адаптаційних заходів залежно від фактичного стану підприємства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання розроблених теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій для підвищення адаптивності, економічної стійкості та результативності функціонування малих і середніх ІТ-компаній в умовах сучасних викликів. Запропонований інтегральний індекс адаптивності може бути використаний підприємствами для діагностики поточного стану, виявлення слабких місць, оцінювання адаптаційного потенціалу та обґрунтування напрямів довгострокового економічного розвитку. Методика кластерної типологізації дозволяє визначати ринкову позицію та адаптаційний профіль підприємства порівняно з іншими учасниками ринку та обирати релевантні моделі поведінки. Матриця диференціації адаптаційних стратегій може застосовуватися як інструмент підтримки прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо вибору та реалізації адаптаційних заходів розвитку. Результати дисертаційного дослідження мають практичну цінність для малих та середніх ІТ-компаній, бізнес-асоціацій, органів державної влади, інституцій підтримки підприємництва та науково-освітніх установ.
Ключові слова: адаптаційна стратегія; стратегія; підприємництво; малі і середні підприємства; ІТ-сектор; цифровізація; інновації; інноваційне середовище, інституційне середовище; цифрова трансформація; адаптаційний потенціал; невизначеність; ризики; конкурентоспроможність; кластерний аналіз; оцінювання ефективності адаптаційних стратегій.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 «Економіка». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню формування адаптаційної стратегії малих та середніх ІТ-компаній в умовах сучасних економічних викликів, спрямованому на узагальнення теоретичних підходів, удосконалення методичних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення адаптивності, стійкості та ефективності функціонування підприємств ІТ-сектору. Сформовано науково-методичний базис для розуміння адаптаційної стратегії як інструмента забезпечення життєздатності підприємства, збереження його конкурентних позицій, підвищення гнучкості економічної поведінки та здатності реагувати на зміни зовнішнього середовища.
Актуальність дослідження зумовлена впливом повномасштабної війни, макроекономічної нестабільності, технологічної турбулентності, цифровізації економіки, кадрової мобільності, трансформації попиту на ІТ-послуги та посилення глобальної конкуренції. У таких умовах малі та середні ІТ-компанії, з одного боку, залишаються важливими суб’єктами цифрової економіки, експорту послуг та інноваційного розвитку, а з іншого – стикаються з обмеженістю ресурсів, високою залежністю від зовнішніх ринків, кадровими ризиками та необхідністю швидкої адаптації до економічних, технологічних і безпекових змін.
У першому розділі систематизовано теоретико-методичні засади дослідження адаптаційних стратегій підприємств. Розкрито економічний зміст понять «стратегія адаптації», «адаптивна стратегія» та «адаптаційна стратегія», узагальнено підходи до класифікації стратегій підприємств, визначено особливості формування адаптаційної стратегії в умовах невизначеності, технологічних змін та інституційних трансформацій. Обґрунтовано, що адаптаційна стратегія має розглядатися як система економічно обґрунтованих рішень і дій, спрямованих на забезпечення гнучкості, стійкості та довгострокової життєздатності підприємства.
У межах першого розділу удосконалено підхід до оцінювання ефективності впровадження адаптаційних стратегій ІТ-компаній шляхом поєднання трьох взаємопов’язаних блоків: результативності діяльності, адаптивної стійкості та стратегічної узгодженості. Такий підхід дозволяє оцінювати ефективність не лише через фінансові результати, а й через відповідність обраних заходів рівню адаптаційного потенціалу підприємства, його ризиковому профілю та здатності реагувати на зміни середовища.
У другому розділі здійснено аналіз конкурентного, інституційного та економічного середовища функціонування малих і середніх ІТ-компаній України. Проаналізовано динаміку розвитку ІТ-сектору, його роль у структурі експорту послуг, податкових надходженнях, зайнятості та формуванні цифрової економіки. Встановлено, що попри вплив повномасштабної війни ІТ-сектор України зберіг значний рівень стійкості завдяки експортній орієнтації, мобільності працівників, можливості дистанційної роботи, гнучким формам зайнятості та відносно низькій залежності від фізичної інфраструктури.
Для оцінювання структури ринку ІТ-послуг застосовано систему індикаторів ринкової концентрації, зокрема індекс Герфіндаля–Гіршмана, коефіцієнти концентрації CR4 та CR8, індекс ентропії, дисперсію ринкових часток, дисперсію логарифмів часток, індекс Джині та індекс Лінда. Проведений аналіз дозволив встановити, що у 2022–2024 рр. український ІТ-сектор характеризувався зниженням загального рівня концентрації та посиленням ролі малих і середніх підприємств у формуванні сукупної виручки сектору. Водночас збереження групи провідних компаній свідчить про наявність гібридної ринкової структури, яка поєднує ознаки висококонкурентного середовища з окремими елементами концентрації ринкової влади.
У роботі удосконалено методичний підхід до оцінювання рівня адаптивності малих та середніх ІТ-компаній шляхом побудови інтегрального індексу адаптивності. Запропонований індекс базується на нормалізації фінансово-економічних показників із застосуванням Z-стандартизації та охоплює показники динаміки виручки, прибутку, активів, сукупного зростання виручки та віку компанії. Це дало змогу забезпечити порівнянність підприємств різного масштабу, визначити рівень їх адаптаційного потенціалу та обґрунтувати потребу у зміні економічної поведінки.
На основі інтегрального індексу адаптивності здійснено поділ досліджуваної сукупності підприємств за чотирма рівнями адаптивності: низький, нижче середнього, вище середнього та високий. Такий поділ дозволив визначити відмінності у потребах підприємств залежно від їх адаптаційного потенціалу. Для підприємств із низьким рівнем адаптивності пріоритетними є стабілізація діяльності, зниження вразливості та збереження ключових компетенцій. Для підприємств із високим рівнем адаптивності доцільними є розвиток, масштабування, диверсифікація та посилення здатності до випереджального реагування на зміни середовища.
Третій розділ спрямовано на розроблення практичних рекомендацій щодо формування та реалізації адаптаційних стратегій малих і середніх ІТ-компаній. Запропоновано комплексний методичний підхід, який поєднує інтегральне оцінювання адаптивності підприємств, кластерну типологізацію їх адаптаційної поведінки, економіко-математичне обґрунтування організаційно-економічних важелів та матрицю диференціації адаптаційних стратегій. Такий підхід дозволяє визначати доцільні адаптаційні заходи залежно від рівня адаптаційного потенціалу підприємства, типу його розвитку, ризикового профілю та інтенсивності необхідних змін.
Подальшого розвитку набув інструментарій ідентифікації типів адаптаційних стратегій малих та середніх ІТ-компаній шляхом застосування дворівневої кластеризації. На першому етапі використано алгоритм DBSCAN, що дозволив виокремити основну групу підприємств і аномальні спостереження. На другому етапі застосовано метод K-Means, за результатами якого ідентифіковано три профілі розвитку підприємств: стабільний, експансивний та адаптивний. Це дало змогу пов’язати емпірично виявлені типи економічної поведінки підприємств із відповідними адаптаційними рішеннями.
У роботі систематизовано ризики малих та середніх ІТ-компаній, серед яких технологічні, ринкові та конкурентні, фінансові, організаційні, операційні, інституційні та регуляторні, кадрові, репутаційні й воєнно-політичні ризики. Ризик розглянуто не лише як загрозу, а як чинник адаптаційної реакції, що визначає напрями змін у діяльності підприємства. Запропоновано карту ризиків як інструмент структурованого подання ризикового середовища з урахуванням імовірності, наслідків та каскадних зв’язків між зовнішніми загрозами й внутрішніми обмеженнями підприємства.
Уперше сформовано матрицю диференціації адаптаційних стратегій малих та середніх ІТ-компаній, яка поєднує чотири рівні інтегрального індексу адаптивності з трьома кластерними профілями адаптаційної поведінки. Матриця має прикладне значення як інструмент вибору доцільного пакета адаптаційних заходів залежно від фактичного стану підприємства. У межах матриці виокремлено стратегії антикризової стійкості, керованої стабілізації, обмеженої експансії, проактивної стійкості, системного масштабування, керованої трансформації та інші варіанти адаптаційної поведінки.
Отримані результати дисертаційної роботи формують теоретико-методичну основу для оцінювання адаптивності малих та середніх ІТ-компаній, визначення їх адаптаційного профілю, ідентифікації ризиків та вибору доцільних заходів реагування на сучасні економічні виклики. У роботі поглиблено наукові підходи до розуміння адаптаційної стратегії підприємства, удосконалено методичний інструментарій оцінювання адаптивності та запропоновано прикладний механізм диференціації адаптаційних заходів залежно від фактичного стану підприємства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання розроблених теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій для підвищення адаптивності, економічної стійкості та результативності функціонування малих і середніх ІТ-компаній в умовах сучасних викликів. Запропонований інтегральний індекс адаптивності може бути використаний підприємствами для діагностики поточного стану, виявлення слабких місць, оцінювання адаптаційного потенціалу та обґрунтування напрямів довгострокового економічного розвитку. Методика кластерної типологізації дозволяє визначати ринкову позицію та адаптаційний профіль підприємства порівняно з іншими учасниками ринку та обирати релевантні моделі поведінки. Матриця диференціації адаптаційних стратегій може застосовуватися як інструмент підтримки прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо вибору та реалізації адаптаційних заходів розвитку. Результати дисертаційного дослідження мають практичну цінність для малих та середніх ІТ-компаній, бізнес-асоціацій, органів державної влади, інституцій підтримки підприємництва та науково-освітніх установ.
Ключові слова: адаптаційна стратегія; стратегія; підприємництво; малі і середні підприємства; ІТ-сектор; цифровізація; інновації; інноваційне середовище, інституційне середовище; цифрова трансформація; адаптаційний потенціал; невизначеність; ризики; конкурентоспроможність; кластерний аналіз; оцінювання ефективності адаптаційних стратегій.
Ключові слова :
адаптаційна стратегія стратегія підприємництво малі і середні підприємства ІТ-сектор цифровізація інновації інноваційне середовище інституційне середовище цифрова трансформація адаптаційний потенціал невизначеність ризики конкурентоспроможність кластерний аналіз оцінювання ефективності адаптаційних стратегій. adaptation strategy strategy entrepreneurship small and medium-sized enterprises IT sector digitalization innovation innovation environment institutional environment digital transformation adaptive potential uncertainty risks competitiveness cluster analysis assessment of the effectiveness of adaptation strategies.
Галузі знань та спеціальності :
C1 Економіка
Галузі науки і техніки (FOS) :
Економіка
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
6.61 MB
Контрольна сума :
(MD5):f73196f10dea63a921d723c9663e21fa
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International